Формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

 

ГРОШОВЕНКО ОЛЬГА ПЕТРІВНА

 

УДК 373.31:502.2”3752”

 

 

13.00.07 – теорія і методика виховання

 

 

Київ – 2007

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор Пустовіт Григорій Петрович, Академія педагогічних наук України, відділення теорії та історії педагогіки, вчений секретар.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук Вербицький Володимир Валентинович, Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді, директор; кандидат педагогічних наук Крюкова Олена Вікторівна, Донецький національний університет, доцент кафедри психології.

 

 

Актуальність дослідження. Сучасна екологічна криза актуалізує проблему формування у дітей і молоді стійкого ціннісного ставлення до природи, утвердження у свідомості молодого покоління дбайливої позиції щодо довкілля.

Аналіз шкільної практики та результатів спеціальних досліджень засвідчує, що сучасна система освіти не забезпечує системного впливу на особистість молодшого школяра з метою подолання надмірного прагматизму стосовно навколишнього середовища. Початкова школа потребує ефективних виховних технологій, спрямованих на гармонізацію стосунків у системі ”учні – довкілля”, результатом якої має стати формування у дітей дбайливого ставлення до природи.

Проблема виховання дітей засобами природи представлена в історії педагогічної думки. Гуманістичні підходи до організації взаємодії дітей із довкіллям висвітлені у працях Ж.-Ж. Руссо, Я. Коменського, Г. Сковороди, А. Дістервега, Й. Песталоцці, К. Ушинського, С. Русової, А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін.

Сучасний етап розробки проблеми розширив і поглибив методологічне підґрунтя її вирішення в освітній практиці. Так, значний внесок у філософське осмислення єдності людини і природи належить В. Вернадському, О. Галєєвій, Е. Гірусову, М. Голубцю, О. Дорошко, М. Кисельову, В. Крисаченку, М. Мойсєєву, В. Нестеренку, Г. Платонову, І. Сафонову, І. Фролову та ін. Психолого-педагогічні аспекти взаємодії особистості та природи в контексті формування ставлення до навколишнього середовища розкриті в дослідженнях А. Ананьєва, І. Беха, Л. Божович, Л. Виготського, С. Дерябо, О. Запорожця, О. Киричука, Г. Костюка, В. М’ясищева, В. Роменця, С. Рубінштейна, В. Ясвіна та ін. Теоретико-методичні засади початкової освіти, зокрема, екологічної, досліджено у працях Т. Байбари, Н. Бібік, В. Ільченко, Н. Коваль, О. Крюкової, Л. Нарочної, Г. Пустовіта, Н. Пустовіт, О. Савченко, Г. Тарасенко та ін.

Актуальними в контексті зазначеної проблеми є дослідження В. Анучина, Л. Архангельського, В. Вербицького, М. Вєрогіліна, А. Захлєбного, І. Звєрєва, О. Плахотник, З. Плохій, А. Степанюк, І. Суравегіної, В. Червонецького та ін., в яких проблема екологічної освіти та виховання проаналізована з урахуванням нормативних, ціннісних та діяльнісних аспектів взаємодії учнів різних вікових груп з природою. Психолого-педагогічний та організаційно-методичний потенціали позаурочної виховної роботи у початковій школі знайшли висвітлення у дослідженнях М. Анцибора, О. Біди, С. Гончаренка, О. Докукіної, І. Казанжи, С. Карпенчук, Б. Кобзаря, Н. Кудикіної, Г. Рабченюк, Т. Сущенко та ін.

Дослідники майже одностайно констатують той факт, що шкільний урок з домінуванням дидактичної спрямованості, на жаль, не здатний забезпечити розвиток емоційно-ціннісних настановлень на взаємодію дітей з довкіллям, а також запропонувати необхідні умови для організації екологічно доцільної діяльності учнів у природі. Тому нагальною стає потреба розробки відповідної системи взаємодії урочної та позаурочної навчально-виховної роботи, яка стане основою розвитку емоційно-ціннісного ставлення до природи й уможливить формування у молодших школярів дбайливого ставлення до неї. Допоки дана проблема не була предметом спеціальних досліджень і в умовах позаурочної виховної роботи не вивчалась.

Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня теоретична і методична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою планів і програм науково-дослідної діяльності кафедри педагогіки і методики початкового навчання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського з проблеми “Підвищення ефективності підготовки вчителів початкових класів до навчально-виховної роботи з молодшими школярами” (протокол № 5 від 7.11.2000 р.). Тема дисертації затверджена вченою радою ВДПУ імені Михайла Коцюбинського (протокол № 4 від 27.12.2000 р.) і погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 28.01.2003 р.).

Мета і завдання дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови та методику формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі.

Для досягнення мети дослідження реалізовувались такі завдання:

1.Проаналізувати стан досліджуваної проблеми у філософській, психологічній, педагогічній літературі.

2.З’ясувати стан сформованості у молодших школярів ставлення до природи.

3.Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність організаційно-педагогічної моделі та педагогічних умов формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі.

4.Розробити та впровадити в систему позаурочної виховної роботи початкової школи методику формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи.

Об’єкт дослідження – процес формування дбайливого ставлення молодших школярів до природи.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування у молодших школярів