Формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі

Вчинково-діяльнісний етап зумовлював реалізацію програми дбайливих дій завдяки стимулюванню екологічної активності учнів, розвиток у них здатності надати допомогу її об’єктам, організацію екологічно доцільної діяльності молодших школярів у природі від проектування окремих вчинків до реалізації цілих екологічних проектів. Практична діяльність дітей у природі відповідала вимогам: суспільна та особистісна значущість для дитини, чітка організація, комфортні психологічні умови, задоволення інтересів, інтелектуальних та духовних потреб дитини; була цікавою, творчою, посильною (форми і методи роботи: розв’язання ситуативних тестів, трудові десанти, стежки добрих вчинків, захист проектів екологічної турботи, функціонування школи природолюба, вправляння у вчинку дбайливості щодо природи, ярмарок гарних вчинків у природі тощо).

Результати формувального експерименту засвідчили, що в експериментальних класах відбулися суттєві зрушення у ставленні учнів до природи в усіх виокремлених типах. Так, зменшилась кількість молодших школярів зі споживацько-руйнівним типом ставлення до природи з 47,38% до 25,42%. Позитивною вважаємо тенденцію збільшення кількості учнів початкових класів з позитивно-зацікавленим типом ставлення з 16,70% до 26,27% і з дбайливим – з 6,78% до 17,80%. Усі зміни, що відбулися в експериментальній групі, є статистично значущими, свідчать про ефективність запропонованої методики формування дбайливого ставлення до природи і дають змогу стверджувати про її ефективність та адекватність поставленим цілям.

Доведено, що дбайливе ставлення молодших школярів до природи без спеціального педагогічного стимулювання формується дуже повільно. Відсутність систематичної еколого-виховної роботи та низька варіативність форм організації екологічно доцільної діяльності молодших школярів значно знижують позитивну динаміку вищих рівнів сформованості дбайливого ставлення до природи, що підтверджується аналізом результатів кінцевого зрізу в контрольних групах. Порівняно з початковим зрізом, кількість молодших школярів зі споживацько-руйнівним типом ставлення до природи зменшилася з 57,26% лише до 42,82%. Кількість учнів з позитивно-зацікавленим типом ставлення зросла з 13,64% до 18,18%, а з дбайливим – з 4,55% до 12,73%. Підрахунки 2-критерію свідчать, що зазначені зміни не є статистично значущими.

Отже, порівняльний аналіз типів ставлення до природи учнів початкових класів свідчить, що експериментально-дослідна робота сприяє як кількісним, так і якісним змінам у їх формуванні. Такі зміни яскраво демонструють позитивну динаміку вдосконалення здатності орієнтуватись в інформаційному просторі, внутрішньої спрямованості на активну взаємодію з природою та усвідомлену природоохоронну активність, що позитивно впливає на процеси формування дбайливого ставлення молодших школярів до природи.

 

 

Проведене відповідно до поставлених завдань теоретико-експериментальне дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Здійснений аналіз літератури підтвердив, що загальною тенденцією розвитку сучасного людства є пошук нових механізмів подолання екологічної кризи. Одним з таких шляхів вважаємо формування екологічної культури підростаючих поколінь через екологічну освіту і виховання, наслідком і результатом яких є дбайливе ставлення до природи. У порівнянні з навчальною, позаурочна виховна робота має ширші можливості щодо формування нового типу взаємин з природою.

Дослідження психологів дають підстави виділити основні шляхи формування ставлення особистості до природи: перцептивний, когнітивний, практичний. Відповідно, процес формування дбайливого ставлення молодших школярів до природи може мати такий умовний алгоритм: збагачення емоційно-ціннісного досвіду через відчуття → екологізація інтелектуальної сфери → організація екологічно доцільної практичної діяльності в природі.

2. З метою вивчення реального стану взаємодії молодших школярів з природою визначено критерії та показники сформованості дбайливого ставлення до природи у дітей молодшого шкільного віку: змістовий (обсяг знань дієво-практичного характеру про природу, здатність помітити екологічно небезпечну ситуацію), мотиваційний (потребово-мотиваційне підґрунтя спілкування з природою, емоційно-ціннісні установки на взаємодію з природою), операційний (готовність надати допомогу окремим об’єктам природи на вчинковому рівні, наявність конкретних умінь природоохоронного характеру). Охарактеризовано типи ставлення молодших школярів до природи: негативно-байдужий, прагматично-зацікавлений, позитивно-зацікавлений і дбайливий.

Результати констатації засвідчили, що лише 4,99% учнів виявили дбайливий тип ставлення до природи, 15,10% молодших школярів – позитивно-зацікавлений тип, 26,98% – негативно-байдужий тип, 52,93% – зі споживацько-руйнівним. Результати дослідницької роботи відобразили, загалом, тривожну тенденцію зростання агресивно-байдужого втручання молодших школярів у світ навколишньої природи, якщо цей контакт є поза педагогічним контролем.

3. У процесі дослідження було виокремлено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови ефективного формування дбайливого ставлення молодших школярів до природи: забезпечення набуття дітьми системи природничих знань на практично-діяльнісній основі; створення емоційно-ціннісної основи спілкування вихованців з природою з метою употужнення емпатійної реакції на її болісні проблеми; розвиток здатності учнів до добродіяння в ім’я природи на основі краєзнавчого, гуманістичного та естетичного підходів; використання педагогічно доцільних прикладів дбайливого ставлення людини до природи; реалізацію взаємозв’язку в системі “сім’я – школа” в контексті екологічного виховання учнів.

З метою експериментальної перевірки виокремлених педагогічних умов було спроектовано та експериментально перевірено ефективність організаційно-педагогічної моделі формування дбайливого ставлення молодших школярів до природи, відповідно до якої поетапно здійснюється виховна робота: корекція емоційно-ціннісних установок на взаємодію з природою, розвиток еколого-пізнавальних можливостей, збагачення інтелектуальної сфери