Формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження знайшли відображення у 14 публікаціях автора (одна у співавторстві), з них – 8 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (272 найменування, з них 6 іноземною мовою), додатків. Загальний обсяг дисертації складає 246 сторінок. Основний зміст викладено на 172 сторінках. Робота містить 12 рисунків, 10 таблиць, 20 додатків на 52 сторінках.

 

 

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи.

У першому розділі “Теоретико-методичні основи формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи” проаналізовано філософсько-культурологічну, педагогічну, психологічну літературу з теми дослідження; уточнено сутність та зміст поняття “дбайливе ставлення до природи”; виокремлено психологічні особливості його формування у молодших школярів, з’ясовано сучасний стан формування в учнів школи І ступеня дбайливого ставлення до природи.

Аналіз джерел з проблеми формування особистісного ставлення людини до світу, в тому числі до природи, дає змогу стверджувати, що вивчення ставлення до навколишнього середовища неможливе без урахування сучасних філософсько-культурологічних та природничо-гуманітарних ідей та концепцій. Переосмисленню підлягають уявлення про взаємозв’язки у системі „природа – людина – суспільство” про зміст людської діяльності як специфічної форми активного ставлення людини до світу. Важливо визнати необхідність докорінної зміни пріоритетів у ставленні людини до природи, оскільки саме воно визначає дії, вчинки і є основою взаємодії індивіда з навколишнім середовищем.

Різні аспекти заявленої проблеми розглянуто філософами, соціологами, психологами і педагогами. Зокрема, дослідження Б. Ананьєва, І. Беха, О. Лазурського, О. Леонтьєва, В. М’ясищева, С. Рубінштейна присвячені визначенню сутності поняття „особистісної цінності”, обґрунтуванню теорії особистісних ставлень. У працях А. Захлєбного, І. Звєрєва, М. Кисельова, В. Крисаченка, Л. Салєєвої, А. Сидельковського, І. Суравегіної, В. Червонецького розкрито передумови формування гуманістичного ставлення особистості до природи на основі гармонійного співіснування з нею. У контексті нашого дослідження особливого значення набувають праці, у яких розглянуто окремі підходи до розв’язання проблеми формування дбайливого ставлення до природи. Так, краєзнавчий підхід деталізовано у дослідженнях П. Бурдейного, М. Дуденко, С. Совгіри. Естетичний підхід до формування екологічної свідомості дітей презентовано у працях І. Павленко, Г. Тарасенко, С. Жупаніна, Л. Пєчко, О. Прушковської, Н. Горобець. Когнітивні аспекти формування екологічної свідомості учнів загальноосвітньої школи представлені Т. Байбарою, Н. Бібік, О. Бідою, К. Гуз, В. Ільченко, А. Степанюк, Л. Шаповал. Аксіологічні аспекти формуванння бережливого ставлення до природи на основі врахування емоційно-ціннісного підходу до взаємодії з нею висвітлені у працях сучасних науковців: О. Колонькова, Г. Марочко, В. Маршицька, З. Плохій, Н. Яришева. Праксіологічних аспектів бережливого ставлення учнів до довкілля в контексті діяльнісно-поведінкових механізмів екологічного виховання дітей у своїх дослідженнях торкаються І. Жаркова, Н. Жук, О. Крюкова, Н. Лисенко, Г. Пустовіт, Н. Пустовіт та інші.

Узагальнення та врахування існуючих підходів дозволило нам запропонувати комплексне розв’язання проблеми формування дбайливого ставлення до природи на практично-діяльнісній основі. Тому доцільним вважаємо формування екологічної культури підростаючих поколінь через екологічну освіту і виховання, наслідком і результатом яких є дбайливе ставлення до природи.

Формування дбайливого ставлення школярів до природи вивчається нами як елемент складної системи формування екологічної культури особистості. Ми виходили з того, що молодший шкільний вік, якому властиві високий пізнавальний інтерес, емоційна збудливість, бажання самостійно доглядати за природними об’єктами є сенситивним періодом у формуванні навичок дбайливого ставлення до природи.

Дбайливе ставлення молодших школярів до природи у дослідженні тлумачимо як особливий вид взаємин дітей з природою, основою якого є емоційно-ціннісне ставлення до світу, в якому важливу роль відіграють оцінний, гносеологічний та практичний аспекти у їх взаємозв’язку та взаємодоповненні.

Аналіз психологічних аспектів проблеми дослідження уможливив розкриття внутрішніх механізмів формування дбайливого ставлення дітей до природи в контексті системного впливу на їхню емоційно-ціннісну, інтелектуальну та дієво-практичну сфери. Ставлення як психологічну категорію тлумачимо в контексті особистісних утворень, що мають зовнішню, внутрішню і діяльнісну сфери вияву. Внутрішню відповідно складають емоції, почуття, бажання, потреби, мотиви, які й визначають у подальшому зовнішню і діяльнісну сфери. Зовнішня сфера дбайливого ставлення до природи включає знання про природу та правила поведінки у найближчому природному середовищі, орієнтацію у способах розв’язання екологічних проблем, поінформованість про місцеві екологічні негаразди та проблеми планетарного масштабу. Діяльнісна сфера, у свою чергу, передбачає готовність