Форми і методи соціальної роботи з сім’єю, у якій є діти з девіантною поведінкою

Важливим елементом соціальних відхилень є ставлення самої особистості до здійснених нею порушень. У більшості випадків це ставлення носить самовиправдовувальний характер, у чому провляється самозахисна реакція організму. Соціальними психологами доведено, що дитиним з поведінкою з відхиленнями властиво прагнення до самозадоволення психологічної потреби у виправданні своїх вчинків і дій, якими б небезпечними вони не були. Причому внаслідок прогресуючої деградації особистості мотивація вчинків знижується і втрачається, що призводить до повної втрати властивого людині прагнення до визнання і успішності. Первинна девіація (первинне порушення соціальних норм) переходить у повторну, а потім до побудови девіантної кар'єри – процесу переходу від слабких форм девіації до сильних, наприклад, від побутового пияцтва до здійснення карного злочину.

Вивчення механізмів соціальних відхилень показує, що чинниками, які зумовлюють відхилення від соціальних норм є рівень свідомості, моральності, розвиненість у суспільстві системи соціальних регуляторів поведінки людини і сформоване ставлення суспільства до людей, які порушують норми моралі і права.

 

 

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї, сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім'ї з нестандартною дитиною, бідні і малозабезпечені сім'ї, сім'ї одиноких та неповнолітніх матерів та ін.

Серед них особливо виділяються сім'ї, у яких є діти, які мають відхилення у поведінці, оскільки таких родин надзвичайно багато. Соціальна робота з такими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з дітьми з дквіантною поведінкою, наданні допомоги у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг та соціальної реабілітації.

Соціальна робота з сім'єю, у якій є діти з девіантною поведінкою – це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального і духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Мета соціальної роботи з сім'єю, у якій є діти з девіантною поведінкою – це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.

Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім'ї, у якій є діти з девіантною поведінкою в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям. Завданя полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому і самій дитині справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто дитина, яка має прояви девіантної поведінки, і сім'я в цілому мусять продіагностувати проблеми, які з'явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний працівник виступає посередником між сім'єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім'ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, формування відповідального ставлення батьків до батьківських обов'язків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сім'ям, які опинилися в екстремальній ситуації.

Соціальний патронаж – один з напрямів соціальної роботи, спрямований не постійне супроводження сімей, у яких є діти з девіантною поведінкою, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності.

Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги сім'ї, у якій є діти з девіантною поведінкою, з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім'ї, які з'являються внаслідок відхилень у поведінці дитини.

Форми та структури організації сучасної роботи з сім'єю, у якій є діти з девіантною поведінкою: мобільні курси, навчально-консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри; лекторії, дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (служба знайомств, пошта довіри, телефон довіри) тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультатції, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики тощо.

Основні шляхи вирішення проблем сімей, у якій є діти з девіантною поведінкою: створення консультативних пунктів, кабінетів, консультативних служб, у тому числі виїзних для роботи з сільською сім'єю, діяльність центрів «Родинний дім» тощо.

Однією з ефективних форм роботи з сім'ями, у яких є діти з девіантною поведінкою, стали культурно-масові розважальні, конкурсні форми роботи. Це не лише найбільш раціональна на даному етапі форма організації сімейного дозвілля, а й пропаганда кращих сімейних традицій українського народу, звичаїв, обрядів, пошук сімейних талантів, розвиток пізнавальних інтересів членів сім'ї, творчої ініціативи, обмін