Форми і методи соціальної роботи з сім’єю, у якій є діти з девіантною поведінкою

розв'язання проблем, які ще не виникли, попередження їх виникнення.

У концептуальному плані у профілактичних технологіях виділяється, насамперед, інформаційний підхід, який грунтується на тому, що відхилення у поведінці дітей від соціальних норм відбуваються тому, що неповнолітні їх просто не знають, а отже, основним напрямом роботи повинно стати інформування неповнолітніх про їх права і обов'язки, про вимоги, які пред'являються державою і суспільством до виконання встановлених для даної вікової групи соціальних норм. Це можна здійснити через засоби масової інформації (пресу, радіо, телебачення), кіно, театр, художню літературу та інші твори культури, а також через систему соціального навчання з метою формування правосвідомості дитини, підвищення його освіченості, засвоєння ним морально-етичних норм поведінки у суспільстві.

Соціально-профілактичний підхід як основна мета розглядає виявлення, усунення і нейтралізацію причин і умов, які викликають різного роду негативні явища. Суттю цього підходу є система соціально-економічних, суспільно-політичних, організаційних, правових і виховних заходів, які проводяться державою, суспільством, конкретною соціально-педагогічною установою, соціальним педагогом для усунення або мінімізації причин девіантної поведінки.

Так, відсутність цільової інформації про наслідки, наприклад, вживання наркотиків, приводить неповнолітніх, які їх вживають, до карної відповідальності, оскільки практично всі впевнені, що вживання наркотику – це особиста справа кожного, а карати можна лише за їх поширення, не знаючи, що, у зв'язку з прийняттям нового закону про наркотичні і психотропні речовини, карна відповідальність наступає навіть за їх вживання. [4, с. 308]

Не менш важлива у нашому суспільстві проблема профілактики алкоголізму серед дітей, а також інформування їх про важкі соціальні і психоневрологічні наслідки пияцтва і алкоголізму. Відсутність профілактичної роботи, наприклад, з майбутніми батьками, веде до збільшення кількості дітей, які народилися з важкими фізичними і психологічними порушеннями, оскільки неповнолітні, особливо юна мати, не знають елементарних правил поведінки під час вагітності і не дотримуються суворої заборони на вживання у цей час алкогольних напоїв.

Серед основних напрямів профілактики девіантної поведінки, особливе місце, нарівні з інформаційним і соціально-профілактичним підходами, займає медико-біологічний підхід. Його суть полягає у попередженні можливих відхилень від соціальних норм цілеспрямованими заходами лікувально-профілактичного характеру по відношенню до осіб, які страждають різними психічними аномаліями, тобто патологією на біологічному рівні.

Наступний підхід – соціально-педагогічний, який полягає у відновленні або корекції якостей особистості дитини з девіантною поведінкою, особливо його етичних і вольових якостей особистості.

Свідома людина – громадянин – це той, хто володіє розвиненою здатністю володіти своїми спонуканнями і вчинками в ім'я етичних цілей і ніколи не допустить порушень закону. Ось чому у підростаючого покоління потрібно формувати наступні вольові межі поведінки:

бути господарем свого слова і справи;

гальмувати прагнення і мотиви, здатні привести до вчинків, які завдають шкоди суспільству;

концентрувати зусилля на головному, найбільш важливому;

ставити перед собою продумані цілі, які не суперечать суспільним нормам, підпорядковуючи їм швидкоплинні потяги. [30, c. 23]

Воля завжди виявляється у свідомій і цілеспрямовано регульованій діяльності, включаючи і оцінку ситуації, що склалася, і вибір шляхів досягнення мети, і боротьбу мотивів, і прийняття рішень, і їх виконання. Все це прямим чином впливає на правомірність поведінки та її етичну цінність. Безвільна людина нагадує флюгер, який повертається у бік напряму вітру. Така людина легко йде на порушення суспільних норм, стає слухняним виконавцем чужої волі, чужих етичних уявлень і оцінок, керуючись якими, вона здійснює протиправні і аморальні дії. Бути вільним – значить володіти розвиненою волею. Не випадково у дітей і юнаків, які допускають аморальні вчинки, проступки і злочини, відсутні сформовані вольові якості. Ці дефекти звичайно виникають у ранньому шкільному віці і вже потім, закріпившись, виступають як негативні вольові риси вдачі, які проявляються, тією чи іншою мірою, у вчинках і діях.

Негативні вольові риси характеру дітей (за результатами анкетування дітей-правопорушників) центрами УЦДСМ:

нерішучість – 45, 5%;

відсутність наполегливості при втіленні прийнятого рішення – 42, 4%;

несформованість незалежності і самостійної поведінки – 35%;

безініціативність – 50%;

впертість – 43, 4%;

нестриманість – 21, 2%. [30, c. 29]

Наявність цих рис свідчить про те, що здійснення протиправних дій дітьми і юнаками зумовлене слабістю їх волі. Будь-яка конфліктна ситуація, яка склалася, і навіть короткочасний негативний вплив стають для таких дітей тими перешкодами, які вони не можуть подолати, не порушуючи етичних і правових норм.

Виховання позитивних вольових якостей у дітей потрібно починати з формування правильного уявлення про волю. Цей процес включає ряд етапів.

Перший етап – розкриття суті окремих вольових якостей, правильна їх ілюстрація прикладами.

Другий – вироблення узагальнених уявлень про волю і вольовий вигляд дитини, встановлення співвідношення між сміливістю і нахабством; наполегливістю і впертістю, самостійністю і неповагою до чужої думки. Першочерговим завданням вихователів на цьому етапі є усунення міфів про вольовий вигляд дитини як людини егоцентричної, яка не рахується з чужою думкою, розвиненої фізично і т. д. Це дозволяє досягнути початку самовиховання неповнолітнього. Необхідно виробити у дітей звичку критично оцінювати свої вчинки і самого себе, а отже усвідомлення «який ти є і яким можеш стати».

Третій – планомірне самовиховання, пошук