Форми і методи соціальної роботи з сім’єю, у якій є діти з девіантною поведінкою

2. Формування майбутніх життєвих спрямувань. Маючи, як правило, хронічну неуспішність в школі, діти часто зневірюються, не бачать майбутнього. Для такої дитини важливе подальше професійне самовизначення, і в цьому випадку допомога соціального педагога разом з психологом направлена на визначення його майбутньої професії, вибір відповідного інтересам і можливостям дитини учбового закладу і працевлаштування.

3. Крім діяльності, пов'язаної з його подальшою трудовою долею, необхідне включення неповнолітнього, схильного до девіантної поведінки, у значиму суспільно-корисну діяльність. Це складне завдання, яке часто вимагає зміни не лише відношення до того або іншого виду діяльності, але і нормалізацію відносин з колективом дітей. У важковиховуваних дітей вільного часу в 4 рази більше, ніж у інших, і така ж велика різниця його використання. Якщо благополучні діти самостверджуються у навчанні, праці, то для важких входження у ці сфери обмежене, а надлишок вільного часу стає для них криміногенним фактором.

4. Глибока довіра і повага у взаємовідносинах з дитиною. Внаслідок відсутності у дезадаптованих дітей досвіду доброзичливого, спокійного спілкування, будь-який виховний вплив зустрічає активний опір неповнолітнього цим діям. Терпіння і витримка – головні помічники соціального педагога у роботі з такими дітьми.

У процесі реабілітаційної діяльності фахівець виконує наступні функції:

реабілітаційну, яка передбачає відновлення тих позитивних якостей, які переважали у дитини до настання дезадаптації;

компенсуючу, яка полягає у формуванні у дитини прагнення виправити ті або інші якості особистості шляхом включення його в суспільно-корисну діяльність, значиму для дитини;

активізації потреб дитини у самовдосконаленні, самовихованні на основі самоаналізу своїх вчинків, вироблення критичного відношення до себе, вибору ідеалу для наслідування, прийняття системи етичних цінностей і критеріїв для оцінки своєї поведінки;

стимулюючу, направлену на активізацію позитивної мотивації діяльності дитини, яка передбачає різні виховні прийоми: переконання, приклад та ін.

Залежно від особистісних особливостей дитини і умов, у яких вона знаходиться, при побудові реабілітаційних програм потрібно враховувати, в якому стані знаходиться дитина. Це може бути передкризовий стан, зумовлений соціальною занедбаністю внаслідок конфліктів у сім'ї або з однолітками, втеча з будинку, невідвідування освітньої установи. Робота соціального педагога з цією категорією дітей зорієнтована на соціальне оздоровлення внутрішнього світу дитини. Соціальний педагог повинен володіти прийомами екстреної діагностики ситуації, у яку потрапила дана дитина – у сім'ї, школі, колективі, виявлення причин виникнення соціально-особистісно-емоційних порушень.

Основними видами діяльності є: індивідуальне консультування; включення дітей у тренінгові групи з метою корекції негативних емоційно значимих ситуацій; індивідуальна робота з системою цінностей дитини; навчання соціальним навичкам, способам ефективного спілкування, конструктивній поведінці у конфліктних ситуаціях. Крім цього, необхідна робота з сім'єю для встановлення значимих взаємовідносин між дитиною і батьками, яка передбачає діагностику педагогічних позицій сім'ї, індивідуальне консультування, включення батьків у тренінгові групи для на навчання ефективній батьківській взаємодії.

Інших підходів вимагає дитина, яка знаходиться у кризовому стані, зумовленому агресивною поведінкою, яка часто являє собою реакцію дитини на проблемну, нерозв'язну для нього ситуацію. У роботі з даною категорією дітей використовуються екстрена діагностика емоційного стану, виявлення причин даної проблеми, навчання навичкам розв'язання проблем, вмінню керувати емоціями, робота над формуванням позитивної «Я-концепції».

Третій напрям пов'язаний з дітьми, які експериментують з психоактивними речовинами. Найчастіше це діти з низькою самооцінкою, незадоволення своїми вчинками, з підвищеною потребою у соціальному схваленні. Основний метод роботи – патронаж, основна форма роботи – організація соціально-психологічного тренінгу, направленого на формування позитивної «Я-концепції».

Реалізація реабілітаційних програм можлива при дотриманні трьох умов:

високої мотивації всіх учасників програми: дитини, батьків, соціального педагога, фахівців;

психолого-педагогічної компетентності фахівців і керівників реабілітаційної установи;

координації діяльності різних державних служб: освіти, охорони здоров'я та правоохоронних органів.

Існуючі технології роботи з сім'ями дітей з девіаціями у поведінці направлені на те, щоб поставити девіантну поведінку під соціальний контроль, який включає заміщення, витіснення найбільш небезпечних форм девіантної поведінки суспільно-корисними або нейтральними, направлення соціальної активності дитини у суспільне або нейтральне русло, відмову від карного або адміністративного переслідування дітей, які займаються бродяжництвом, наркоманією, гомосексуалізмом, проституцією та ін., створення спеціальних служб соціальної допомоги: суїцидологічної, наркологічної тощо.

Робота соціального педагога з такою категорією сімей має бути орієнтована на соціальне оздоровлення внутрішнього і сімейного світу дитини. Соціальний педагог повинен володіти прийомами екстреної діагностики ситуації, в яку попала дана дитина – в сім'ї, школі, колективі; виявлення причин виникнення соціально-особистісних та емоційних порушень.

 

Звєрєва І. Д., Козубовська І. В., Керецман В. Ю., Пічкар О. П. Соціальна робота з дітьми і молоддю. – Ужгород, 2000.

Іванова В. В. Причини та форми агресивної поведінки дітей // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 5.

Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: навчально-методичний посібник. – К. : УДЦССМ, 2001.

Комплексна програма ЦССМ “Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі”. – К. : УДЦССМ, 2000.

Лютий В. Соціальна робота з групами девіантної поведінки. – К., 2000.

Методичні рекомендації до комплексної програми “Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі” / Павленко А. М., Пінчук І. М., Шанренко Л. П. – К. : УДЦССМ, 2001.

Сарапулова Є. Неординарна та девіантна поведінка дітей // Світло. – 2001. – № 1.

Соціально-психологічні особливості профілактики адитивної поведінки серед дітей та молоді. – К., 2000.

Технології соціально-педагогічної роботи / За заг. ред А. Й. Капської. – К., 2000.

Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота (теорія і практика) : навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К. : ВМУРОЛ «Україна», 2004 – 408 с.

Пихтіна Н. П. Профілактика та соціально-педагогічна робота з дітьми девіантної поведінки: Навчальна програма для спец. «Соціальна педагогіка та практична психологія» / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М. Гоголя, 2004.