Форми і методи соціальної роботи з сім’єю, у якій є діти з девіантною поведінкою

Масово-розважальні заходи, сімейні свята найчастіше провадяться за такими формами: День матері, календарні, православні, релігійні свята, обряди. Вони відзначаються як щорічні обласні конкурси неповних сімей, вечори, свята одиноких мам, виставки дитячих творів, малюнків про сім'ю, фестиваль творчих колективів, сімейні спортивні свята, сімейні ігри, фотовиставки, спортивні змагання «Я і моя сім'я» та ін.

У процесі роботи з сім'єю, у якій є діти з девіантною поведінкою, надається також соціальна, психолого-педагогічна допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань організації їх взаємостосунків з батьками, класним колективом, вивчення особливостей окремих класних колективів та дітей, робота з окремими категоріями сімей та дітьми з таких сімей.

Реалізація центрами соціальних служб для молоді цих проблем здійснюється завдяки створенню школи молодої матері, школи батьківської підтримки, телефону довіри, консультативних пунктів при школах, ПТУ, соціальних служб для батьків, соціально-медичних курсів для молодих жінок, клубів молодих батьків та ін. Основні форми роботи: семінари, конференції, «круглі столи», індивідуальні консультації, тренінги, вивчення педагогічних ситуацій, педагогічні бліц-турніри, сімейні посилки, психодрама, трантактний аналіз, кінолекторії тощо.

Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації в діяльності соціальних педагогів. Робота у цьому напрямі передбачає соціальну реабілітацію сімей, у яких є діти з девіантною поведінкою, наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім'ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створює загрозу для стабільності сім'ї.

Основні структури, які застосовуються при цьому, – це консультпункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, телефон довіри, тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування, психоемоційні тренінги, бесіди-консультації та ін. Така робота передбачає допомогти дітям з відхиленнями у поведінці знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати і розуміти себе та близьких людей.

Отже, діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги сім'ї, у якій є діти з девіантною поведінкою сім'ї та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка такої сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно, програма є досить динамічною, постійно dдосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації.

У практиці соціально-педагогічної роботи вже склалася певна модель діяльності з сім'ями, у якій є діти з девіантною поведінкою. На сьогодні соціальними педагогами активно використовуються наступні моделі допомоги такій сім'ї:

педагогічна,

соціальна,

психологічна,

діагностична

медична.

Використання тієї або іншої моделі залежить від характеру причин виникнення девіантної повендінки дитини.

Педагогічна модель базується на припущенні про недостатню педагогічну компетентність батьків, а суб'єктом скарги виступає дитина. Використовуючи дану модель, соціальний педагог орієнтується не стільки на індивідуальні можливості батьків, скільки на універсальні, з погляду педагогіки і психології, способи виховання.

Соціальна модель використовується у тих випадках, коли відхилення у поведінці дитини є результатом несприятливих життєвих обставин, тому, крім аналізу життєвої ситуації, необхідна допомога зовнішніх сил (соціальні допомоги, разові виплати і т. д.).

Психологічна модель використовується, коли причини проблем дитини лежать в області спілкування, в особистісних особливостях членів сім'ї. Дана модель припускає аналіз сімейної ситуації, психодіагностику особистості, діагностику сімейних взаємин. Практична допомога полягає у подоланні бар'єрів спілкування і причин їх порушень.

Діагностична модель грунтується на припущенні дефіциту у батьків спеціальних знань про дитину або свою сім'ю. Об'єкт діагностики – сім'я, діти і діти з порушеннями спілкування.

Медична модель припускає, що в основі девіацій лежать хвороби. Допомога полягає у проведенні психотерапії (лікуванні хворого і адаптації здорових членів сім'ї до проблем хворого).

Як правило, шкільний соціальний педагог використовує педагогічну (навчальну) модель у роботі з батьками дитини. Дана модель виходить з припущення про дефіцит у батьків знань і вмінь виховання дітей і носить профілактичний характер, особливо такої допомоги потребують дисфункціональні сім'ї, оскільки вона спрямована на підвищення психолого-педагогічної культури батьків, розширення і зміцнення виховного потенціалу сім'ї. У цих цілях використають наступні форми роботи з проблемною сім'єю в рамках педагогічної моделі:

психолого-педагогічні консультації на теми: «Роль сім'ї у розвитку дитини», «Сімейна атмосфера», «Подружній конфлікт і емоційний стан дитини», «Дитячо-батьківський конфлікт і способи його подолання», «Сімейна жорстокість» і т. д. ;

педагогічні доручення, наприклад, організація праці у сім'ї, сімейного свята, режиму дня дитини, сімейного читання або написання листа своїй дитині і т. д. ;

педагогічні практикуми на наступні теми: «Який ви батько», «Як допомогти дитині вчитися», «Яка у вас дитина», «Претензії до моєї дитини» і т. д.

Об'єктом впливу соціального педагога можуть бути всі дорослі члени сім'ї, дитина і сама сім'я в цілому, як колектив. Діючи в інтересах дитини, соціальний педагог покликаний надавати необхідну допомогу і підтримку сім'ї. У його завдання входить встановлення контактів з сім'єю, виявлення проблем і труднощів сім'ї, стимулювання її членів до участі у спільній діяльності, надання посередницьких послуг у встановленні зв'язків з іншими фахівцями (психологами, медичними працівниками, представниками правоохоронних органів і органів опіки та піклування тощо).

Фахівці в області соціальної педагогіки (М. А. Галагузова, Ю. Н. Галагузова, Є. Я. Тищенко, В. П. Дьяконов та ін.) вважають, що діяльність соціального педагога з сім'єю