Геодезичні роботи у землевпорядкуванні

Предмет:

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

використовують приватну прямокутну систему координат. Початок цієї системи вибирають таким чином, щоб всі пункти будівельної сітки мали позитивні значення абсцис й ординат. Координатні осі в більшості випадків позначають буквами А і В. Для позначення номера пункту до букв додають індекс, що вказує число сотень метрів по осі абсцис або ординат. Так, наприклад, номер пункту, позначений АЗ/В5, буде вказувати, що цей пункт має координати: X=300 м, Y=500 м. Для точок, координати яких не кратні 100м, запис їхніх позначень роблять подібно пікетажним; наприклад, запис А14 + 25, 65/58 + 30, 50 буде означати, що точка має координати Х= 1425, 65м, Y=830, 50м.

Вимоги до точності побудови будівельної сітки визначають виходячи з її призначення. Досвід будівництва великих промислових комплексів показує, що в більшості випадків для виконання основних розбивочних робіт і виконавчих топографічних зйомок у масштабі 1: 500 помилки у взаємному положенні суміжних пунктів будівельної сітки в середньому повинні становити 1: 10000 або 2см для відстаней між ними в 200м. Прямі кути сітки повинні бути побудовані із середньої квадратичною помилкою 20».

Винос у натуру будівельної сітки з дотриманням (у межах заданої точності) намічених місць розташування її вершин роблять у кілька етапів.

Спочатку виносять у натуру вихідні напрямки. На одному з них вибирають дві точки А і В (рис. 13. 5), координати яких визначають графічно й, використовуючи координати пунктів планової основи, як правило наявних у районі будівництва, вирішують зворотні геодезичні завдання й обчислюють полярні координати S1 і S2, β1 й β2. Для виключення грубих помилок доцільно винести в натуру третю точку C по елементах S3, β3. Після закріплення точок А, B i С на місцевості вимірюють кут ВАС, по відхиленню якого від 90° можна судити про точність виконаних робіт.

Тому що координати точок А, В, З визначалися по генплану графічно, то точність їх виносу в натуру складе близько 0, 2 – 0, 3 мм на плані. Але це не грає істотної ролі, тому що на цю величину зміститься весь комплекс проектованих споруд.

Однак таким способом не можна виносити в натуру будівельну сітку при реконструкції або розширенні споруджуваного підприємства. У цьому випадку нову будівельну сітку варто розвивати

26. Загальна технологія геодезичних розмічувальних робіт.

Розмічувальні роботи є одним з основних видів інженерно-геодезичної діяльності. Виконують їх для визначення на місцевості планового і висотного положення характерних точок і площин споруди, що будується, відповідно до робочих креслень проекту.

Проект споруди складають на топографічних планах крупних масштабів. Визначають розташування проектованої споруди відносно довколишніх предметів і сторін горизонту. Крім того, топографічний план визначає загально геодезичну систему координат, що визначає положення характерних точок проектованої споруди відносно цієї системи.

Розмічувальні роботи діаметрально протилежні знімальним.

При зйомці на підставі натурних вимірів визначають координати точок відносно пунктів опорної мережі. Точність цих вимірів залежить від масштабу зйомки. При розмічуванні навпаки, за координатами, вказаними в проекті, знаходять на місцевості положення точок споруди із заздалегідь заданою точністю. При розмічувальних роботах кути, відстані і перевищення не вимірюють, а відкладають на місцевості. У цьому полягає основна особливість розмічувальних робіт.

Ві́дстань або ві́ддаль між двома точками простору – довжина уявного відрізка прямої, що сполучає ці точки.

Особливість, або сингулярність в математиці – це точка, в якій математичний об'єкт (зазвичай функція) не визначений або має нерегулярну поведінку (наприклад, точка, в якій функція недиференційована).

Процес розмічування споруди визначається загальним геодезичним правилом переходу від загального до часткового. Розмічування головних і основних осей задає положення всієї споруди на місцевості, тобто її розміри і орієнтування відносно сторін горизонту і існуючих контурів місцевості. Детальне розмічування визначає взаємне положення окремих елементів і конструкцій споруди.

Розмічувальні роботи – це комплексний взаємозв’язаний процес, що є невід’ємною частиною будівельно-монтажного виробництва, тому організація і технологія розмічувальних робіт цілком залежить від етапів будівництва.

У підготовчий період на місцевості будують планову і висотну геодезичну розмічувальну основу відповідної точності, визначають координати і відмітки пунктів цієї основи. Потім здійснюється геодезична підготовка проекту для перенесення його в натуру.

27. Способи розмічувальних робіт. Геодезичні розмічувальні роботи.

Безпосереднє розмічування споруд виконують в три етапи.

На першому етапі виконують основні розмічувальні роботи. За даними прив’язки від пунктів геодезичної основи знаходять на місцевості положення головних або основних розмічувальних осей і закріплюють їх.

На другому етапі, починаючи із зведення фундаментів, проводять детальне будівельне розмічування споруд. Від закріплених точок головних і основних осей розмічують подовжні і поперечні осі окремих будівельних елементів і частин споруди, одночасно визначаючи рівень проектних висот.

Детальне розмічування виконується значно точнішим, ніж розмічування головних осей, оскільки вона визначає взаємне положення елементів споруди, а розмічування головних осей – лише загальне положення споруди і її орієнтування.

Третій етап полягає в розмічуванні технологічних осей устаткування.

Способи геодезичних розмічувальних робіт складаються із окремих елементів розмічувальних робіт Вони аналогічні за схемою та назвою методам теодолітної зйомки. Різниця полягає в тому, що елементи кожного способу: кути, лінії, перевищення (позначки) визначаються по плану проекту споруди, а потім на місцевості відкладаються від точок