Геодезичні роботи у землевпорядкуванні

Кінцевою продукцією є встановлена в натурі межа, яка здана за актом; матеріали перенесення, які сформовані у справу (2 примірники, з них 1 – архівний).

У показниках «а» і «в» у загальній вартості робіт, що виконуються, питома вага вартості польових робіт становить 87%, камеральних – 13%.

При визначенні (без установлення межових знаків) трас лісових смуг, що проходять уздовж закріплених у натурі елементів проекту, до показника «в» застосовується коефіцієнт 0, 30.

Вартість розрахована для умов, якщо загальна довжина лісових смуг, що переносяться в натуру, становить понад 15 км. Якщо її довжина менша, то в показник «а» уводиться понижувальний коефіцієнт К = 1, 0 – 0, 06 (15 – n), де n – загальна довжина лісових смуг, які переносяться в натуру, км.

Вартість розрахована для умов, якщо об'єкт роботи розташований на відстані більше 30 км від організації-виконавця. Якщо відстань менша, то у показники «а» і «в» уводиться понижувальний коефіцієнт К = 1, 0 – 0, 01 (30 – n), де n – відстань від організації-виконавця до об'єкта, км.

Вартість розрахована з урахуванням перенесення в натуру прямолінійних лісових смуг. При перенесенні в натуру лісових смуг, траси яких криволінійні (прияружні, прибалкові, прируслові тощо), до показника «в» застосовується коефіцієнт 1, 60.

Вартість виконання геодезичних вимірювань (прокладання теодолітних та нівелірних ходів, розвиток геодезичних мереж тощо), які необхідні для перенесення в натуру (на місцевість) трас лісових смуг, визначається додатково.

вартість розрахована на перенесення в натуру (на місцевість) лісових смуг, які розташовані на землях одного господарства. За інших умов у показник «а» уводиться коефіцієнт К = 1, 0 + 0, 20 (n – 1), де n – кількість господарств, на територію яких розроблено єдиний проект створення лісових смуг.

Вартість розрахована для умов, якщо землі розташовані в єдиному масиві. За інших умов у показник «а» уводиться коефіцієнт К = 1, 0 + 0, 10 (n – 1), де n – кількість відокремлених (черезсмужних) масивів, на землях яких провадиться перенесення в натуру (на місцевість) лісових смуг.

 

22. Геодезичні роботи при проектуванні і будівництві протиерозійних гідротехнічних споруд.

Здійснення комплексу організаційно-господарських, агротехнічних і лісомеліоративних заходів значно зменшує поверхневий стік та послаблює ерозійні процеси, однак рельєф часто сприяє концентрації водного потоку, подсилює руйнівну дію води. Тому поряд із агротехнічними лісомеліоративними заходами передбачено будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, призначених для швидкого і надійного закріплення зростаючих ярів, здатного зупинити руйнування грунту на крутих схилах.

Одні протиерозійні гідротехнічні споруди призначені для затримання поверхневого стоку води з водозбору. До них належать водозатримні вали, водонапрямні вали, нагірні канави, розпилення стоку, тераси, протиерозійні стави.

Інші протиерозійні гідрогеологічні споруди служать для безпечного скидання поверхневих вод у гідрографічну мережу (струмки, річки). До них відносять головні яружні споруди – водоскиди: швидкотоки, перепади, трубчасті водоскиди, консольні і шахтні перепади, донні споруди.

Вибір протиерозійних гідрогеологічних споруд, проектованих у загальному комплексі протиерозійних заходів, залежить від конкретних умов, особливостей рельєфу місцевості, грунтово-геологічних та інших факторів, що визначають величину стоку з водозбірної площі.

При проектуванні протиерозійних заходів складаються робочу схему, на якій вказують місця знаходження і види гідротехнічних споруд, межі й розміри водозбірних площ. Схему складають на плані землекористування в масштабі 1: 10 000 або 1: 25 000 із зображенням рельєфу горизонталями.

 

23. Опорні планові інженерно-геодезичні мережі. Висотні інженерно-геодезичні мережі.

Опорна геодезична мережа – мережа, або система певним чином вибраних і закріплених на місцевості точок, які служать опорними пунктами для топографічної зйомки та геодезичних вимірів на місцевості, створена на основі Державної геодезичної мережі для отримання відповідної густоти геодезичних пунктів. Опорна геодезична мережа є основою для однозначного знімання місцевості в різних масштабах, топографо-геодезичного вишукування, інженерно-геодезичного проектування інженерних споруд та винесення їх на місцевість, встановлення в проектне положення та монтаж різного обладнання, спостереження за різними видами деформацій і т. і. Опорна геодезична мережа має велике практичне значення для складання топографічних карт, визначення форми і розмірів Землі.

Розрізняють планову і висотну опорні геодезичні мережі.

Планова опорна геодезична мережа створюється переважно методом тріангуляції, а взаємне положення її пунктів визначається геодезичними координатами (географічними координатами) або, частіше, прямокутними координатами.

Висотна опорна геодезична мережа (нівелірна мережа) створюється методом геометричного нівелювання, за допомогою якого визначаються висоти пунктів над рівнем моря.

Висотні геодезичні мережі України поділяються на державні та знімальні.

Висотні державні геодезичні мережі (ДГМ)

Висотні державні геодезичні мережі (ДГМ) України встановлюють єдину геодезичну системи висот на території держави. Вони служать висотною основою топографічних знімань усіх масштабів, а також для вирішення різноманітних інженерних, наукових завдань та завдань оборони країни.

Висотні ДГМ України діляться на нівелірні мережі І, ІІ, ІІІ і ІV класів. Висоти пунктів нівелірних мереж в Україні визначаються в Балтійській системі висот 1977 року, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського футштока. Закріплений нуль Кронштадтського футштока на бронзовій плиті, що знаходиться в одному з биків моста, розташованого в Кронштадті (район Санкт-Петербурга) на Фінській