Геодезичні роботи у землевпорядкуванні

Кадастровий план землеволодінь і землекористувань населеного пункту складається після завершення всіх робіт з інвентаризації земель. На плані, який складається в масштабі 1: 1000, 1: 2000, 1: 5000, залежно від площі населеного пункту і наявності топографічних матеріалів вказують всі земельні ділянки з відповідними номерами (кодами), які формуютьсявідповідними управліннями. По завершенні всіх робіт з інвентаризації земель складається технічний звіт.

Розглянемо питання про точність картографо-геодезичних матеріалів і кадастрових планів.

Картографо-геодезичні матеріали, що використовуються для створення систем кадастрів, повинні відповідати певним вимогам, основними з яких є точність, достовірність інформації, зручність і наочність сприйняття, доступність. Точність, достовірність і насиченість інформацією визначають масштабом і предметною специфікою кадастрових планів; зручність і наочність – системою умовних знаків і наповнюваністю інформацією про елементи і характеристики кадастрових об'єктів; наочність та зручність сприйняття залежать від насиченості деталями й елементами, можливості і легкості читання кадастрових планів та інших графічних документів.

Одним із найважливіших параметрів кадастрової інформації є точність матеріалів і документів кадастру, яка залежить від середніх квадратичних помилок при кадастрових зніманнях, від помилок, які допускаються під час обробки результатів польових вимірювань чи дигіталізації існуючих топографічних планів і карт або при обробці аерофотознімків. Для кадастрових документів (відомостей координат і висот межових точок, відомостей площ кадастрових ділянок і ін.) важливим параметром є середні квадратичні помилки поданих величин.

Масштаб картографо-геодезичних матеріалів визначає не тільки точність, а й наочність кадастрової інформації, а також трудомісткість, тривалість і вартість робіт із кадастрового знімання. Вибір масштабу знімальних робіт визначається необхідністю картографічного забезпечення кадастрових робіт у певному населеному пункті, цінністю кадастрових об'єктів, насиченістю території інженерно-технологічною та промисловою інфраструктурою, площею його території, станом топографо-геодезичного забезпечення тощо.

Отже, вибір масштабу топографо-геодезичних матеріалів залежить від багатьох факторів і рівня подання кадастрової інформації. Оскільки масштаб, перед усім, визначає точність представлення основного (базового) рівня інформації, товиникає питання про так званий базовий масштаб кадастрових знімань і вихідних топографічних матеріалів.

Базовий масштаб кадастрового знімання – це співвідношення зображуваних на планах елементів з їх розмірами в натурі, що визначає всю сукупність робіт по збору і обробці кадастрових даних для їх відображення в графічному чи електронному вигляді й забезпечує збір, систематизацію і обробку кадастрової інформації в будь-якому масштабі.

Основними вихідними матеріалами для складання кадастрових планів є топографічні карти й плани відповідних масштабів, а також матеріали аерофотозйомок. Базовим масштабом топографічних знімань є масштаб 1: 500, оскільки в процесі знімання можна одержати точні і повні дані для складання топопланів усього масштабного ряду. Сучасна технологія створення кадастрових планів передбачає використання одних і тих же вихідних матеріалів, зокрема аерофотознімків, для створення як топографічних, так і кадастрових планів, але з відповідною специфічною для кожного плану інформацією.

Отже, як із принципової (основоположної) точки зору, так і з технологічного погляду базовим масштабом кадастрового знімання в населених пунктах можна прийняти масштаб 1: 500. Однак, при певних видах детальних кадастрових робіт даний масштаб не забезпечує необхідної точності. Так, поверхові плани житлового фонду складають у масштабах 1: 100, 1: 200 у зв'язку з необхідністю детального відображення елементів будинків і квартир.

При визначенні площ цінних земельних ділянок у населених пунктах точність цього масштабу також не задовольняє вимог грошової оцінки землі.

Отже, базовий масштаб кадастрових знімань, орієнтований тільки на створення планово-картографічних матеріалів кадастру, не може служити інтегральним критеріям точності збору кадастрових даних, як це прийнято в топографії. Це зумовлює необхідність при обґрунтуванні вибору масштабу кадастрових знімань врахування інших спеціальних вимог, наприклад, точності визначення площ і встановлення положення межових точок земельних ділянок тощо.

Точність кадастрових планів характеризує похибки відображення геометричних параметрів і об'єктів, їх взаємного положення. Показник точності кадастрових планів має важливе значення, тому що висновок про можливість використання вихідних матеріалів (наприклад, топографічних планів, геологічних карт та ін.) робиться саме за цим показником. В деяких випадках критерій точності може бути єдиним і достатнім показником можливості і технологічності створення кадастрових планів.

 

19. Точність визначення площ. Вибір масштабу плану. Вибір висоти перерізу рельєфу.

Площі контурів ситуації визначають головним чином, механічним і графічним способами, а також за допомогою палеток і рідко – аналітичним способом. Гранична відносна похибка обчислення площі аналітичним способом залежно від умов вимірювання ліній може бути 1: 500 – 1: 1000.

Для малих площ указана похибка може виявитися трохи перебільшеною, проте для значних площ і суми площ контурів угіддя на планах наземного знімання або аерофотознімання, дуже правильно відображає точність визначення площі угіддя, причому за Р приймають площу угіддя в землекористуванні.

Формулу можна застосувати і для визначення точності площі угіддя в кількох землекористування, наприклад при обліку земель у районі.

Похибки площ нечітких контурів (болото, чагарник та ін) при зніманні в масштабах 1: 10 000 і більше в 1, 5-2 рази більші.

Відносні похибки площ угідь, як свідчить формули, зростають зі зменшенням площі угіддя і масштабу плану. Вже при Р = 100 га на плані масштабу 1: 10 000 площа виходить із граничною відносною похибкою 1: 100, тобто з точністю до 1%, а в середньому – до 0, 4%.