Геодезичні роботи у землевпорядкуванні

Крім того, будь-якому землеволодінню, землекористуванню або їхній системі на час землеустрою властива певна організація території – склад і структура земельних угідь, розміщення меж виробничих підрозділів і господарських центрів, сівозмін, полів, робочих ділянок, меліоративної мережі, доріг, лісосмуг тощо. Вона є соціально-економічним явищем, яке можна вивчати, трансформувати і регулювати.

у ході землеустрою на основі проектів здійснюється перехід до нової організації території. Таким чином воно набуває характеру динамічного процесу, об’єктом якого є територія, а предметом нау­кового пізнання – закономірності її організації.

Отже, предметом наукової дисципліни «Землевпорядне проекту­вання» є закономірності організації території і засобів виробництва, нерозривно пов’язаних із землею, і зумовлені ними методи, способи і прийоми складання, обґрунтування і здійснення проектів і схем землеустрою.

Зміст, методика складання проектів, а також послідовність проек­тування можуть бути досить різноманітними. Вони залежать від багатьох природних і економічних умов: клімату, ґрунту, рельєфу, розміру і конфігурації земельних ділянок, гідрографії і гідрогеоло­гії, природної рослинності, структури, густоти і розміщення насе­лення, рівня спеціалізації і концентрації виробництва, розмірів і поєднання основних і додаткових галузей господарства, його фондозабезпеченості й технічної оснащеності. Таке розмаїття чинників зумовлює необхідність формулювання загальних і окремих вимог, що випливають із закономірностей науково обґрунтованої організа­ції території за тих чи інших умов.

Наприклад, оскільки на продуктивність сільськогосподарської техніки впливають конфігурація і розміри полів, їх робочі ділянки слід проектувати якомога правильнішої форми з рівнобіжними дов­гими сторонами і досить великою довжиною гону. Залежність ефек­тивності виробництва від форми організації території означає, що при землеустрої сільгосппідприємств мають бути створені належні організаційно-територіальні умови, які сприятимуть розширеному відтворенню, підвищенню культури землеробства, зростанню родю­чості ґрунтів, упровадженню прогресивних технологій вирощування культур, наукової організації праці і управління.

Іншим прикладом є взаємозв’язок організації території з її ґрунтоохоронними характеристиками. Відомо, що обробіток полів уз­довж схилів посилює поверхневий стік води і зумовлює розвиток водної ерозії ґрунтів, тому при землеустрої потрібно запроектувати цілий комплекс протиерозійних заходів і розмістити його окремі елементи (межі робочих ділянок, основні водорегулювальні лісосму­ги, лінійні гідротехнічні споруди – вали, канави) впоперек схилу. Це дасть змогу обробляти ґрунти і здійснювати агротехнічні проти­ерозійні заходи по горизонталях полів або вздовж їхнього основного напрямку, що перешкоджатиме стоку води і концентруватиме її до меж, які не руйнують ґрунт.

Розмаїття видів і форм землеустрою, природних і економічних умов господарювання потребує використання при розробленні про­ектів землеустрою різних методів.

Розрізняють такі методи землевпорядного проектування:

Системно-діагностичний аналіз регіонального, територіального і внутрішньогосподарського розвитку землекористування.

Метод інтегрального економічного районування (зонування).

Метод галузевого економічного районування (зонування).

Методи типології території і класифікації придатності земель.

Методи оцінювання економіко-географічного положення.

Методи оцінювання природно-господарського використання території.

Метод визначення рівнів економічного і соціального розвитку землекористування.

Метод визначення комплексності, спеціалізації, структурних зрушень територіального розвитку.

Нормативний метод землевпорядного проектування.

Балансовий метод.

Метод циклів.

Картографічний метод.

Еколого-ландшафтний метод.

 

16. Перенесення проектів в натуру. Способи перенесення проектів в натуру.

Перенесення проекту землеустрою в натуру полягає у прокладанні й закріпленні на місцевості меж ділянок, доріг тощо, які запроектовані на плані. Для перенесення проекту в натуру вибирають найбільшпростіші способи, що потребують менших затрат часу та робочої сили на виконання цього виду робіт і забезпечують водночас точність, яка задовольняє економічні й технічні вимоги сільгосппідприємства, територію якого впорядковують.

Перенесення проекту в натуру має велике значення для здійснення його сільгосппідприємством, тому важливо, щоб керівники і фахівці добре знали розташування на місцевості ділянок бригад, полів сівозмін, доріг та ін.

Технічно, перенесення проекту в натуру являє собою дію, зворотну зніманню: у процесі знімання й складання плану контури угідь і ділянок місцевості наносять на план, при перенесенні ж проекту в натуру межі ділянок із плану переносять на місцевість. Отже, точність перенесення проекту в натуру можна прирівняти до точності знімання. Якщо перенесення проекту в натуру проводять за геодезичними даними (величинами кутів і ліній), які одержують шляхом обчислень при проектуванні аналітичним способом, то на точність перенесених у натуру ділянок впливатимуть тільки похибки польових вимірювань.

Від перенесення проекту в натуру як завершальної стадії землевпорядних робіт великою мірою залежать точність розташування на місцевості ділянок, паралельність або перпендикулярність їхніх сторін, розбіжність дійсних площ ділянок на місцевості з площами, вказаними в експлікаціях (у відомостях площ ділянок, які складають при проектуванні) та ін. Щоправда, правильно обраним способом перенесення проекту в натуру неможливо виправити геодезично неточно складеного проекту землеусторою, проте неправильно обраним способом перенесення землевпорядного проекту в натуру можна звести нанівець точність, одержану при проектуванні.

Тому три геодезичні процеси – знімання, проектування і перенесення проекту в натуру – потрібно виконувати з відповідною точністю. При допущеній неточності в одному з процесів не можна досягти необхідної точності за проектом у цілому.

Перенесення проекту в натуру проводять такими способами:

1) промірів – вимірювальним приладом;

2) кутомірним – теодолітом із вимірювальним приладом;

3) графічним – мензулою.

Способи та прийоми перенесення проекту відповідають способам знімальних і планувальних робіт: не можна переносити в натуру від контурів ситуації проект, складений аналітичним способом, але немає потреби у прокладанні теодолітного