Геодезичні роботи у землевпорядкуванні

Масштаб плану в основному зумовлюють економічні й природні умови. Вони визначають напрям сільськогсподарства і рільництва й впливають на розміри полів сівозмін та інших ділянок. Залежно від розміру поля сівозміни затрачається кількість одиниць праці, що витрачається на обробіток сільськогосподарських культур, насіння, пального тощо, планують збір урожаю, враховують затрати праці, і за результатами змагаються бригади та ін.

Щоб похибки планування й обліку праці та продукції не могли завдати шкоди сільгосппідприємству, площі полів визначають із точністю, яка задовольняє господарські вимоги землекористування.

Для підвищення точності землевпорядних робіт на площах інтенсивніших угідь і сівозмін (сади, виноградники, площі під овочами) застосовують точніші способи проектування або складають на них плани в більших масштабах.

Виходячи з установленої в землеустрої практики, використовують: для внутрішньогосподарського землеустрою масштаби від 1: 5000 до 1: 25 000 залежно від контурності землекористування, а міжгосподарського – 1: 25 000 й 1: 50 000 і для планування сільських населених пунктів 1: 2000 та 1: 5000.

Оригінальний спосіб вибору масштабу плану для проектування об'єктів сільського будівництва, розроблений на основі теорії інформації, запропонований доцентом Ю. К. Неумивакіним.

При складанні проекту за планом із горизонталями визначають: характер рельєфу, перевищення між точками, напрямок та крутість схилів, що як правило виражається нахилами. Це дає можливість правильно розмістити на схилах поля сівозміни й інші господарські ділянки. Достовірність і точність визначення перевищень і крутості схилів залежать від масштабу плану, висоти перерізу рельєфу, характеру останнього і точності, з якою рельєф зображений горизонталями (точності проведення горизонталей). Наприклад, при дуже вираженому рельєфі місцевості з крутими схилами, частими переходами скатів однієї крутизни до скатів іншої від крутості нахилів негативних до нахилів: позитивних потрібні великий масштаб та більша висота перерізу рельєфу, і, навпаки, в рівнинній місцевості зі спокійним рельєфом, пологими схилами вибирають дрібний масштаб та невелику висоту перерізу рельєфу.

Тим часом при великому масштабі плану, зазвичай застосовують малу висоту перерізу і нерідко, вибравши масштаб плану, відповідно до нього вибирають висоту перерізу, керуючись суто геометричними міркуваннями. При цьому вважають, що найбільший кут нахилу місцевості, яка виражається горизонталями, дорівнює 30°. Рельєф місцевості з великими кутами нахилу, де відбуваються зсуви, обвали тощо, показують умовним знаком обриву. Разом із тим вважають, що при великому нахилі горизонталі дуже близько підходять одна до одної й зливаються, якщо проміжок між ними стає меншим 0, 2 мм. Якщо товщина горизонталі близька до 0, 1 мм, то відстань між горизонталями сиановить приблизно 0, 3 мм. Ця величина є закладкою між сусідніми горизонталями на плані при максимальному куті нахилу 30°. Цій закладці відповідатиме перевищення.

Проте при виборі висоти перерізу рельєфу для планів, які сладають із певною господарською метою, рідко користуються суто геометричними міркуваннями і, як зазначалося раніше, нерідко при великому масштабі плану беруть більшу висоту перерізу або при дрібному – малу.

При виборі висоти перерізу рельєфу керуються інженерно-господарськими вимогами. Вихідною величиною, за якою можна визначити висоту перерізу рельєфу, є похибка mh, яку можна вважати допустимою при розподілі перевищення за горизонталями на плані.

При проектуванні ділянок для механізованого обробітку полів середньоквадратичну похибку визначення перевищення можна наближено прийняти рівною mh ≈ 1 м. Тому висоту перерізу рельєфу для цієї мети згідно з формулою можна прийняти рівною 5 м, проводячи в потрібних місцях напівгоризонталі.

 

 

Якщо карта складена в проекції Гаусса-Крюгера, то довжини ліній і значень площ ділянок, виміряних на плані, або обчислених за координатами точок, завжди більше відповідних горизонталей проложений цих ліній і площ на місцевості. Спотворення збільшується з віддаленням від осьового меридіана. лінія, виміряна на місцевості, при перенесенні її на площину проекції Гаусса-Крюгера, повинна бути збільшена, т. е.,

де S – горизонтальне прокладання

у – ордината середини цієї лінії

R – середній радіус правого Земної сферіда 6370 км.

величина – називають відносним спотворенням лінії. Спотворення довжин ліній, відповідно викликає і спотворення площ ділянок. значення площі ділянки на місцевості (Р) і отримане по карті в проекції Г-Кр.

де – Відносне спотворення площі, яка в 2 рази більше відносного спотворення лінії.

Розкрити питання редукування ліній в проекції Гаусса. Геодезичні мережі обчислюють на площинах координатних зон в проекції Гаусса. Але перш, ніж елементи мереж (кути, відстані) отримати на площині, їх відносять (редуцируют) На поверхню референц-еліпсоїда. З цією метою виміряні на земній поверхні відстані призводять до горизонту, потім відносять на рівень моря (поверхня квазігеоїда) і на поверхню референц-еліпсоїда. перехід від відстаней на еліпсоїді до відстаней на площині в проекції Гаусса-Крюгера пов'язаний з поняттям масштабу зображення. Ставлення нескінченно малого відрізка лінії на площині в проекції Гаусса до відповідного нескінченно малому відрізку на поверхні еліпсоїда називається масштабом зображення. величина і ступінь змінності масштабу зображення є мірилом спотворень лінійних елементів на проекції в окремих її частинах. У кожній точці проекції масштаб різний і спотворення залежать від видалення точки від осьового меридіана зони. Масштаб уздовж осьового меридіана дорівнює одиниці. Найбільше спотворення отримують довжини відрізків, що знаходяться на краю шестіградусной зони на широті екватора

m = 1 +