«Господарське законодавство країн ЄС»

 

РОЗДІЛ 1. Характеристика етапів розвитку господарського законодавства

РОЗДІЛ 2. Правове регулювання підприємницької діяльності країн ЄС

2.1. Підприємницька діяльність у Німеччині

2.2. Правове регулювання підприємницької діяльності у Франції

2.3. Підприємництво в Англії

РОЗДІЛ 3. Стан господарського законодавства в країнах ЄС

 

 

Вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання відповідних суспільних відносин є вкрай необхідним кроком як для вітчизняного законодавця, так і для науковців. Це пов’язано з рядом причин, зокрема з тим, що, по-перше, Україна має доволі незначний досвід у сфері розбудови правової держави, відтак використання зарубіжного досвіду дозволить їй уникнути чималої кількості проблем у даній сфері, що, у свою чергу, сприятиме більш швидкій, а головне – більш ефективній перебудові відповідних державних інституцій, покликаних забезпечувати впровадження у життя демократичних цінностей. Слушними у зв’язку з цим виглядають слова тих вчених, які пишуть, що кожного разу, коли ми звертаємося до зарубіжного досвіду, ми не тільки бажаємо задовольнити свою цікавість, але й намагаємося взяти у своїх колег кращий досвід, зіставити результати діяльності, покращити свої власні справи у тій або іншій галузі або, навпаки, переконатися у правильності своїх зусиль [1 с.148-153.].  З іншого боку, не можна забувати також і про євроінтеграційні плани нашої держави, яка взяла на себе зобов’язання узгодити власну правову систему з правовою системою Європейського Союзу. У 2004 р. в Україні було прийнято Закон «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» [2 с.367], яким визначалося, що на першому етапі виконання Програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу пріоритетними сферами, в яких здійснюється ця адаптація, є такі: митне право; законодавство про компанії; банківське право; бухгалтерський облік компаній; податки, включаючи непрямі; інтелектуальна власність; охорона праці; фінансові послуги; правила конкуренції; державні закупівлі; охорона здоров’я та життя людей, тварин і рослин; довкілля; захист прав споживачів; технічні правила і стандарти; енергетика, включаючи ядерну; транспорт. Значна частина з названих сфер регулюється правовими нормами, які ми відносимо до кола господарських, що, відповідно, й пояснює необхідність з’ясування змісту та особливостей господарського права країн Європейського Союзу. Принагідно зазначимо, що питання сутності та змісту господарського права країн ЄС наразі не стало предметом вивчення на сторінках вітчизняної наукової літератури, що, на наш погляд, є яскравим свідченням його актуальності та наукової новизни.

Мета курсової роботи полягає у здійсненні загального огляду господарського законодавства країн ЄС, визначення головних складових елементів даної галузі права, а також виробленні рекомендацій щодо впровадження європейського досвіду у вітчизняну правову теорію та практику законотворчої діяльності. Отже, завданнями даної курсової роботи є:

1. визначити порядок етапів розвитку господарського законодавства;
2. охарактеризувати правове регулювання підприємницької діяльності країн ЄС;
3. дати характеристику стану господарського законодавства в країнах ЄС.  Об’єктом роботи виступає саме законодавство, необхідне для організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності. Предметом- є господарська діяльність, тобто виробництво та реалізація продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку чи без такої мети, яка здійснюється суб’єктами господарювання всіх видів і форм власності.

Структура роботи визначається її метою і завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, перший розділ єдиний, другий включає три підрозділи, третій також один, висновків та списку використаних джерел. 

 

 

В юридичній науці передових європейських країн централізованим керівництвом економікою розвивалися різні підходи до правового регулювання господарських відносин. Узагальнюючи наукові погляди з цієї проблеми, можна сказати, що було сформульовано три концепції:

• господарські відносини регулюються самостійною галуззю права;
• господарські відносини регулюються специфічною комплексною галуззю права;
• господарські відносини регулюються підгалуззю адміністративного та підгалуззю цивільного права.

Сучасне господарче право можна розглядати як юридичну форму розв'язання протиріч між приватними та громадськими (публічними) інтересами при здійсненні господарської діяльності. Але загальним регулятором господарських відносин воно стало лише у 20 сторіччі. Перед цим воно не було правом загального характеру. Як і будь-яке історичне явище, господарче право мало свій початок і зазнало певних змін, перш ніж досягти сучасного стану » [21 с.766].

Спеціаліст у галузі торговельного права Г.Ф.Шершеневич наприкінці минулого сторіччя зробив усебічний та надзвичайно цікавий аналіз еволюції торговельних законів, які були регулятором відносин усередині середземноморських, а згодом і інших купецьких гільдій, у формоване законодавчим шляхом загальне торговельне право[25 с.653].

Він запропонував розрізняти три періоди у розвитку торговельного права: італійський, французький та німецький.

У перший період (11 — 13 сторіччя) торговельне право ще не було загальним правом. Воно являло собою звичаї, на ґрунті яких регулювалися відносини між купцями всередині середземноморських купецьких гільдій. Оскільки кожна гільдія об'єднувала купців якогось одного міста або місцевості і, як правило, одного різновиду торговельної діяльності, торговельні звичаї різних гільдій суттєво відрізнялися один від одного. Для розв'язання суперечок між членами гільдій призначалися особливі особи (консули). Рішення консульських судів занотовувалися у хронологічній послідовності в особливі книги (статуси), які по суті вже були нехай ще й місцевим, але вже прецедентним правом.

У 14 — 18 сторіччях торговельне значення Італії зменшується, зростає роль інших морських держав — Іспанії, Англії, Голландії, Франції. Волею долі остання опиняється