«Господарське законодавство країн ЄС» | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

факт є характерним також і для Франції, де вже у 1970 – 80-х рр. науковці ставили на обговорення питання про необхідність виділення із надр адміністративного права нової галузі права – публічного економічного права, покликаного регулювати економічні відносини, в яких бере участь держава, а також діяльність державного економічного апарату [14 с.102]. Додатковим доказом щодо наведеного твердження, на мій погляд, є наявність чималої кількості навчальної літератури з господарського права [15-17], присвяченої, відповідно, аналізу окремої категорії норм господарького права, покликаних, по-перше, регулювати порядок створення та функціонування суб’єктів публічної адміністрації, відповідальних за інфраструктурне та інформаційне забезпечення, планування, нагляд, управління та сприяння розвитку економіки, та, по-друге, регламентувати правовідносини, що виникають між суб’єктами економічної діяльності та публічною адміністрацією. Аналіз відповідної наукової та навчальної літератури дозволяє дійти висновку, що господарське право країн ЄС у змістовому плані є доволі складним утворенням, що пояснюється багатьма чинниками. Так, передусім потрібно пам’ятати, що названа галузь права утворилася на стику економіки та управління, що вже само по собі свідчить про її комплексний характер. Нині перед економікою та управлінням стоять численні завдання, які у тому або іншому обсязі стосуються майже усіх сфер життєдіяльності держави. З огляду на це у змісті господарського права європейські вчені виділяють певні інститути, в межах яких зосереджено правові норми, покликані регулювати чисельні господарські відносини. До таких інститутів відносять ті, що регламентують: правове становище та завдання центральних банків країн ЄС та Європейського центробанку; організацію управління економікою, зокрема систему суб’єктів публічного управління економікою, систему суб’єктів самоврядного управління (наприклад, торгові палати); порядок здійснення економічного нагляду; порядок надання субвенцій; порядок здійснення промислів; порядок функціонування підприємств громадського харчування; порядок обігу товарів; порядок захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу; функціонування енергетичних підприємств; порядок функціонування публічних підприємств, зокрема комунальних підприємств; порядок передання державних замовлень на виконання приватним структурам тощо. Розглянемо сутність та зміст окремих з названих вище інститутів господарського права країн ЄС. Проте перш ніж перейти до вирішення цього завдання, зазначимо, що всі інститути, які використовуються країнами ЄС для регулювання сфери економіки (господарства), можуть бути зведені до окремих груп. Підстав для такого групування може бути чимало, але, на наш погляд, найбільш доцільно виходити із способів державного впливу на суб’єктів господарювання, які можуть бути: а) прямими (адміністративними); б) організаційними; в) фінансовими; г) опосередкованими, тобто у формі публічного господарювання.

Найпершим серед прямих способів впливу держави на суб’єктів господарювання, порядок застосування якого регламентується нормами господарського права, є антимонопольне регулювання. Проблема підтримки конкурентного середовища – одна з найбільш актуальних в умовах ринкової економіки, оскільки конкуренція є важливим механізмом, який забезпечує її ефективне функціонування. У зв’язку з цим можна погодитися з думкою тих вчених, які вважають, що саме антимонопольне законодавство є одним з найважливіших засобів державного регулювання економіки у країнах, які дотримуються ринкової системи господарювання [18 с.97]. Введення боротьби з антиконкурентними угодами було викликано конкретними історичним та економічними умовами розвитку країн ЄС. У даному випадку йдеться про те, що промислова революція середини минулого сторіччя суттєво підсилила господарську діяльність, з’явилося багато великих фірм, посилилася конкуренція, яка доволі часто призводила до різкого зниження цін та тарифів, до збитків і банкрутства. З огляду на це конкуренти почали домовлятися про стабілізацію цін та тарифів, поділ ринків, створення об’єднань та злиття фірм. У результаті цього в країнах ЄС намітилися тенденції до підняття цін та тарифів, погіршення рівня життя багатьох прошарків населення. А з огляду на те, що ЄС становив та продовжує становити собою насамперед економічне утворення [18с.100], то це, власне, й обумовило винесення на перший план боротьби з антиконкурентними угодами. Аналіз практики антимонопольного регулювання в країнах ЄС дозволив науковцям дійти висновку, що зазначений інститут має чіткі тенденції до уніфікації. Основні законодавчі категорії та інститути у сфері антимонопольного регулювання, як стверджує Н. Саніахметова, були ретельно перевірені у практиці передових економік 20 ст., що, відповідно, робить такий досвід надзвичайно важливим та корисним для України [19 с.5]. Водночас доволі важливим інструментом прямого впливу на суб’єктів господарювання є господарський нагляд (контроль). Аналіз європейського законодавства, зокрема Німеччини, показує, що в ньому доволі часто категорії «нагляд» та «контроль» вживаються як синоніми, що, відповідно, не дозволяє провести чіткого розмежування між ними. Незважаючи на той факт, що господарському нагляду (контролю) в європейському законодавстві приділяється доволі багато уваги, його межі визначені не надто чітко. У зв’язку з цим йдеться не про однорідний правовий інститут, а про комплексний інструментарій, що складається з чисельних приписів, які містяться в різних нормативних актах. Вони закріплюють вимоги нагляду із застосуванням принципу компенсації економічної шкоди за рахунок винного відповідно до контрольних критеріїв та залежно від ступеня необхідності нагляду. Господарський нагляд спрямований на дотримання положень господарського права та виконання рішень господарських органів. У центрі уваги господарського нагляду – фігура підприємця та підприємство. Контролю піддаються виробництво, продукція, транспорт та устаткування. Разом з цим, як наголошується у літературі, останнім часом у країнах ЄС охоронна функція господарського нагляду зазнала певних змін, пов’язаних з фундаментальним розвитком політичного порядку, що характеризується такими ключовими поняттями, як приватизація, посилення особистої відповідальності підприємця та дистанціювання держави від певних галузей діяльності. Діяльність державної адміністрації, пов’язана з виконанням обов’язків, змінилася