«Господарське законодавство країн ЄС»

положення, що стосуються цих умов. Директор зобов’язаний приділяти максимальну кількість часу для здійснення ефективного управління. Також він не має права здійснювати діяльність, що буде конкурувати з діяльністю компанії. Директор повинен бути освіченим та кваліфікованим у своїй діяльності, для ефективного здійснення своїх повноважень, він також відповідає перед законом і повинен здійснювати свою діяльність лише у межах правових приписів та інтересів компанії. Інтересами компанії визначаються інтереси акціонерів, кредиторів та трудового колективу. Саме вони забезпечують розвиток та процвітання компанії[9 с.230]. Директор може притягуватись до відповідальності за порушення своїх обов’язків. Він змушений компенсувати збитки як самій компанії та її акціонерам, так і інвесторам. Акціонери також можуть звернутись до суду, для того щоб відсторонити директора від управління, на певний термін чи взагалі звільнити. Щорічно директори складають звіт про свою діяльність, він повинен бути затверджений акціонерами на загальних зборах. Також на цих зборах доповідає фінансовий аудитор. Після затвердження звіт направляється до органу реєстрації. У компанії також діє секретар, він відповідає за виконання директором та самою компанією дотримання вимог законодавства та установчих документів. Загальні збори акціонерів - це основний орган управління компанією. Зазвичай збори відбуваються один раз на рік, проте можуть проводитись і позачергово. Також директори можуть і не проводити річні збори, якщо надають повну звітність про діяльність компанії і цього є достатньо акціонерам [10 с.365]. Також діяльність компанії може обмежуватись певним терміном, який встановлений в установчій документації. Існує декілька видів акцій компанії – звичайні, привілейовані, неголосуючі, та викуплені. У разі, якщо акція оплачена не повністю, то її власник несе субсидіарну відповідальність за боргами компанії в розмірі неоплаченої частини. Якщо ж акції оплачені, нові акціонери мають право вимагати видачі акцій одразу. Усі англійські акції є іменними, і передача їх чітко регулюється законом. Випуск акцій на пред’явника не допускається. Реєстр акціонерів ведеться самою компанією або за її дорученням професійним учасником ринку цінних паперів. Дані з реєстру повинні надаватися акціонерам безкоштовно. Інші ж особи можуть отримати таку інформацію за певну плату. Державна реєстрація компаній здійснюється урядовим органом - Реєстратором компаній і підтверджується сертифікатом про реєстрацію. Законодавством не регулюється обов’язкова сума стартового капіталу для приватних компаній. Для утворення нової компанії він не є обов’язковим. Більшість приватних компаній звільнені від обов'язку публікування фінансових звітів, вони діють на спрощеній системі фінансового аудиту. Законом передбачаються і інші відмінності приватної компанії від публічною [11 с.200]. Щодо іноземних компаній, законодавством відбувається більш суворіше регулювання. Філії іноземних компаній підлягають обов’язковій реєстрації. Англійське законодавство встановлює певні вимоги до діяльності іноземних компаній. Зокрема, фінансові звіти подають як і публічні так і приватні іноземні компанії. Публічна компанія розміщує свої акції на фінансовій біржі серед необмеженого кола осіб. Також акції компанії можуть продаватись на закритих торгах. Компанія не має права починати свою діяльність до розміщення акцій на суму, меншу суми мінімального оголошеного капіталу, і отримання від акціонерів хоча б однієї четвертої цієї суми. Також закон регулює обов’язки компанії щодо розкриття інформації про її діяльність, вони повинні оголошувати про здані фінансові звіти, укладені угоди, тощо. Крім того, встановлюються обмеження щодо надання позик директорам компанії, гарантій щодо їх приватних зобов'язань, надання фінансової допомоги і т. п.