+3 8(066) 185-39-18
fвизначають візуально та на дотик. До лабораторних методів відносять просіювання на ситах, відмулювання у воді, ареометричний метод (зміна щільності суспензії за рахунок осідання взмулених частинок), розділення частинок сухого ґрунту в струмені повітря, метод піпетки тощо.
Методи визначення гранулометричного складу ґрунтів
Визначення гранулометричного складу ґрунту методом піпетки у модифікації Н.А. Качинського. Один з найпоширеніших методів визначення гранулометричного складу, який ґрунтується на врахуванні швидкості осідання часток різного розміру в рідкому середовищі та відборі проб із суспензії з глибини, яка визначається у залежності від розміру та щільності часток твердої фази при певній температурі.
Хід визначення. Приготовану за певними правилами суспензію (рис. 4.1) зкаламучують і залишають у спокої на деякий час, після чого піпеткою (об'ємом 20 – 30 см3) відбирають з визначеної глибини пробу суспензії.
Рис. 4.1.Підготовка ґрунту до аналізу на визначення гранулометричного складу:
а – перенесення промитої кислотою та водою проби в колбу для кип’ятіння;
б – кип’ятіння із зворотним холодильником;
в – перенесення в циліндр для фракціонування крізь сито 0,25 мм
З циліндра піпеткою послідовно відбирають проби (рис. 4.2). Інтервали та глибини взяття проб визначають в залежності від діаметра частинок, щільності твердої фази грунту тощо. Перед взяттям проби суспензію збовтують протягом 1 хв.; час, необхідний для взяття чергової проби, відраховують з моменту закінчення збовтування. Така проба містить ті частинки, які не встигли осісти за вказаний час відстоювання. При наступних пробах, взятих через більші проміжки часу від початку відстоювання, отримують дрібніші частинки. Визначивши масу висушених проб і знаючи розмір частинок, після перерахунку отримаємо данні про вміст частинок цього розміру в усьому об’ємі суспензії.
Рис. 4.2.Установка для гранулометричного аналізу ґрунтів з піпеткою Качинського:
1– піпетка, 2 – крани, 3 – колба
На підставі лабораторного методу за допомогою шкали М.А. Качинського, визначають назву ґрунту за гранскладом (табл. 4.2)
Таблиця 4.2
Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом
(за Н. А. Качинським, 1965)
Назва ґрунту за гранулометричним складомВміст фізичної глини, %
Тип ґрунтоутворення
Підзолистий СтеповийСолонцевий
Пухкопіщаний0-50-50-5
Зв’язанопіщаний5-105-105-10
Супіщаний10-2010-2010-15
Легкосуглинковий20-3020-3015-20
Середньосуглинковий30-4030-4520-30
Важкосуглинковий40-5045-6030-40
Легкоглинистий50-6560-7540-50
Середньоглинистий65-8075-8550-65
Важкоглинистий80-10085-10065-100
Визначення гранулометричного складу польовими методами
Діагностика ґрунтів за гранулометричним складом у польових умовах (чи в лабораторії по ґрунтових зразках) здійснюється органолептично (на дотик).
Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у сухому стані («сухий метод», «сухе розтирання»)
Грудочку ґрунту роздавлюють на долоні і втирають пальцем у шкіру. За опором і співвідношенням піщинок та глинистих частинок висновують про гранулометричний склад. Чим міцніше, твердіше грудочка, чим більше частинок втирається у шкіру, тим «важче» гранулометричний склад ґрунту. За допомогою сухого розтирання добре відрізняється пісок від глинистого піску.
Хід визначення. З кожного ґрунтового зразка відбирають невелику пробу ґрунту і розтирають її на долоні чи між пальцями і по відчуттю відносять до певної групи за гранулометричним складом, користаючись наступним групуванням (табл. 4.3).
Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані («мокрий метод», «мокре розтирання»)
Хід визначення. Невелику кількість ґрунту зволожують до тістоподібного стану і розтирають по долоні пальцем. Ступінь пластичності ґрунту і кількість піщинок, які відчуваються на дотик, є показниками гранулометричного складу.
Таблиця 4.3
Визначення гранулометричного складу грунту методом сухого розтирання
Назва ґрунту за гранскладомСтан грунтуМетод сухого розтирання
ПіщанийГрудки дуже легко роздавлюються, перетворюючись в сипучу масуПри розтиранні з'являється відчуття шорсткості (переважають піщані частки, чітко помітні неозброєним оком, дуже багато піску, долонь не забруднюється)
СупіщанийГрудки легко роздавлюютьсяПри розтиранні переважає відчуття шорсткості (піщані частки) - ґрунт. Долонь забруднюється слабо
Легко-суглинковийГрудки і структурні окремості роздавлюються при невеликому зусиллі.При розтиранні зразка на долоні добре помітні піщані частки (шорсткуваті) і пилуваті (борошнисті). Долонь забруднюється сильно
Середньо-суглинковийГрудки і структурні окремості роздавлюються між пальцями з зусиллям
При розтиранні відчуваються шорсткість (піщані частки) і помітна борошнистість (глинисті і пилуваті частки). Ґрунт добре мажеться, проте відчувається багато піщаних часточок
Важко-суглинковийГрудки і структурні окремості міцні, із силою роздавлюються між пальцями.При розтиранні на долоні з'являється відчуття борошнистості (глинисті чи тонкопилуваті частки) і слабкої шорсткості (піщані частки). Ґрунт дає відчуття крейди, забрудненої піском
ГлинистийГрудки і структурні окремості дуже тверді, не роздавлю-ються між пальцями.При розтиранні відчувається однорідна, тонко подрібнена
борошниста маса (порошок) Ґрунт дає відчуття мила, пісок не відчувається
Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані ("проба на скачування").
Хід визначення. До розтертого зразка ґрунту (мілкозему) треба додати таку кількість води, при якій утвориться тістоподібна маса, що володіє пластичністю (до тістоподібного стану). Необхідну ступінь зволоження зразка можна визначають за допомогою конуса Васильєва (рис. 4.3).
Рис. 4.3.Конус Васильєва для вимірювання верхньої межі пластичності
Потім розкочують на долоні у шнур діаметром 2–3 мм і згортають у кільце діаметром біля 2 см (звичайно навколо пальця). Про гранулометричний склад ґрунту роблять висновок за такими показниками (табл. 4.4).
Таблиця 4.4
Визначення гранулометричного складу грунту та ґрунтотворної породи методом скачування (за А.В. Гусаровим)
Градація