Ґрунтознавство з основами геології

ґрунтів за механічним складомМорфологічні особливості зразка при скачуванні

Пісок під час скачування шнур не утворюється;

кулька, як правило, не скачується;

СупісокЛегкийДуже важко скочується у кульку, легко розпадається на механічні елементи 

Важкийпід скачування шнур не утворюється,

кулька скачується порівняно добре 

СуглинокЛегкийпід час скачування утворюється шнур,

але відразу ж розпадається на короткі негнучкі циліндрики 

Середнійпід час скачування шнур формується добре, але під час згинання в кільце розламується; 

Важкийпід час скачування шнур формується добре, легко згинається в кільце, але зверху дає шпаруни 

Глина ЛегкаСкачується у кульку та шнур, який при згинанні у кільце не розвалюється, проте дає 2-3 невеликі і неглибокі шпаруни 

Важкапід час скачування шнур формується добре, легко згинається в кільце, шпарун не дає 

При визначенні гранулометричного складу карбонатних ґрунтів способом скачування їх слід змочувати розведеною 10% HCl для руйнування мікроагрегатів.

Дані гранулометричного аналізу використовуються при бонітуванні ґрунтів, проектуванні осушувальних і зрошувальних меліоративних систем. Залежно від гранулометричного складу ґрунтів, змінюються умови обробітку, строки польових робіт, норми внесення добрив і хімічних меліорантів, розміщення сільськогосподарських культур та ін.

  Завдання: визначити гранулометричний склад кожного зразка ґрунту методом сухого розтирання та методом скачування. 

Методика роботи

 1.Невелику кількість ґрунтового матеріалу (об’єм чайної ложки), очищують від сторонніх предметів (гілки, корені, трава, вугілля та ін.) акуратно розтирають у фарфоровій ступці до однорідної розсипчастої маси та змочують водою до густої в’язкої (тістоподібної консистенції. 

2. Отримана маса скачується  в кульку діаметром близько 1,5–2 см. 

3. Кулька розкачується на більш-менш рівній поверхні (стіл, поверхня зошита, долонь і т.п.) в шнур довжиною близько 5 см и рівномірною товщиною близько 4–5 мм. 

4. Отриманий шнур акуратно згибається в кільце також на рівній поверхні. Не допускається згинання у кільце пересохлого чи перезволоженого шнура: якщо шнур висох, то необхідно додати небагато води і розкачати знову, якщо перезволожений – злегка обдути його для випаровування води з поверхні. 

5. За характером розкачування зразка в шнур, його морфології, наявності та кількості шпарунів на ньому визначається належність зразка, що вивчається до тієї чи іншої групи (підгрупи) гранулометричного складу (див. табл. 4.4).

6. Виходячи з гранулометричного складу зразка ґрунту визначають загальні особливості його мінералогічного складу (див. табл. 4.1).  

7. Відпрацьований ґрунтовий матеріал не повертається до ґрунтового ящика і видаляється в пакет.

Контрольні питання

1.Що собою являють механічні елементи твердої фази ґрунту?

2.Класифікація механічних елементів за М.М. Сибірцевим.

3.Класифікація механічних елементів за М.А. Качинським.

4.Поділ ґрунтів за ступенем кам’янистості.

5.Охарактеризуйте піщану, мулисту, пилуватим та колоїдну фракції ґрунтів.

6.Які методи визначення гранулометричного складу Вам відомі?

7.Вкажіть основні принципи визначення гранулометричного складу грунтів методом піпетки Качинського.

8.Як можна визначити гранулометричний склад ґрунту у польових умовах?

9.У чому полягає практичне значення гранулометричного складу ґрунтів?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

ТЕМА: ПРОФІЛЬ ҐРУНТІВ ТА ЙОГО МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ

Мета роботи: Ознайомитися з особливостями будови профілю різних типів ґрунтів та їх основними морфологічними ознаками (забарвлення, вологість, складання, структура, новоутворення, включення, відношення до НCl), дати характеристику кожної морфологічної ознаки зразків грунту.

Обладнання:Зразки ґрунту, бланк оформлення зразка ґрунту, фарфорова ступка з товкачем, мензурка або колба з водою, 10 % HCl, вологі серветки для рук, пакет для сміття.

Ґрунтовий профіль

У процесі ґрунтоутворення вихідна материнська порода диференціюється на систему генетичних горизонтів (шарів), які послідовно змінюються по вертикалі і являють собою ґрунтовий профіль. 

Ґрунтовим профілем називається вертикальний розріз ґрунту від поверхні до материнської породи, який складається з утворених під час процесу ґрунтотворення генетично взаємопов’язаних горизонтів у певній послідовності. 

Грунтовий профіль являє собою суму генетичних горизонтів ґрунту. Кожний тип ґрунту має відповідну будову профілю.

Генетичні горизонти − це однорідні більш-менш горизонтальні шари, які утворилися при поділенні верхньої товщі материнської породи під час ґрунтотворного процесу. 

Формування ґрунтових горизонтів пов’язане з переміщенням продуктів ґрунтотворення і енергії в ґрунтовій товщі вниз або вгору, їх акумуляції, а також з пошаровим розподілом коренів рослин, мікроорганізмів та ґрунтових тварин. 

Різна рухомість продуктів ґрунтотворення обумовлює формування двох основних типів ґрунтового профілю: 

гумусо-акумулятивнийтип профілю утворюється при мінімальній рухомості продуктів ґрунтотворення (ґрунти гумусо-акумулятивного і болотного процесів ґрунтотворення, солончаки, буроземи); 

диференційований профіль за елювіально−ілювіальним типом, формується при добре вираженій рухомості речовин (підзолисті, опідзолені ґрунти, солонці, солоді).

Використовуються і більш детальні градації типів будови ґрунтового профілю (рис. 5.1).

Номенклатура і символи (індекси) генетичних горизонтів

В Україні нині використовується символіка генетичних горизонтів, введена академіком О. Н. Соколовським. За цією індексацією кожен генетичний горизонт у профілі ґрунту позначається початковими латинськими літерами слів, які вказують на генезис і властивості горизонту.

Рис. 5.1. Генетичні типи будови ґрунтового профілю 

(за Б.Г. Розановим, 2004): 

1 – гумусовий недиференційований; 2 – безгумусовий недиференційований; 3 – гумусово-глеєвий; 4 – гумусово-карбонатний; 5 – буроземний; 6 – підзолистий; 7 – солонцевий

Індексація і характеристика основних генетичних горизонтів:

Т − торфовий − складається більш