Ґрунтознавство з основами геології

породи і залежить від напрямку ґрунтотворного процесу і стадії розвитку ґрунту.

Забарвлення є основною ознакою для визначення назв більшості ґрунтів. Забарвлення генетичних горизонтів залежить від їх хімічного і мінералогічного складу. Основні кольори − чорний, червоний, білий. Сполучення та кількісне співвідношення цих кольорів надає горизонту різноманітних відтінків (трикутник С.О. Захарова) (рис. 5.3).

При визначенні забарвлення горизонту ґрунту виділяють основний колір і відтінки. Наприклад, у жовто-бурому забарвленні другий колір основний. При однорідному забарвленні дають тільки його назву. При неоднорідному забарвленні вказують, що на фоні основного кольору виділяють плями, стрічки іншого кольору.

Рис. 5.3.Трикутник кольорів С.О. Захарова

Забарвлення ґрунту визначається кольором та концентрацією речовин, з яких вона складається (табл. 5.1), а також фізичним станом ґрунту. Забарвлення ґрунту в польових умовах залежить від його вологості й ступеня освітленості. Вологий ґрунт має більше темне забарвлення, ніж сухий, тому необхідно визначати ступінь його зволоження. 

Таблиця 5.1

Забарвлення ґрунту у зв’язку з хімічним і мінералогічним складом

Забарвлення ґрунтуХімічний і мінералогічний склад

Інтенсивно-чорне, темно-сере, сіре, 

світло-сіре, темно-буре, 

бурувато-чорне, буро-чорне Гумусові речовини  

(інтенсивність та відтінки залежать від вмісту і складу гумусу) 

Чорні плями та прошарки на червонувато-бурому фоні Гідроксиди марганцю  

Жовто-помаранчеве, жовто-буре, бурувато-жовте, червоно-буре, фіолетово-буре, ясно-буре та ін. Оксиди і гідроксиди заліза, алюмінію і фосфору, що утворюють самостійні мінерали або знаходяться у сорбованому стані на поверхні тонких глиняних мінералів 

голубувате, голубувато-сіре (сизе), 

зеленувато-голубувате та ін.закиси заліза (II) 

білясте тонкі зерна кварцу (кремнезем); каолініт 

біле, жовтувато-біле, 

палево-біле и т.д. хлориди натрію, магнію, кальцію; сульфати натрію і магнію, гіпс; карбонати кальцію та магнію 

Вологість ґрунту впливає на інтенсивність забарвлення, структуру ґрунту. На дотик виділяють такі ступені вологості: 

сухий − від дотику не відчувається свіжість, ґрунт утворює пил, темніє при додаванні води; 

свіжий− від дотику відчувається свіжість (холоднуватість), але рука не забруднюється; 

вологий− волога на дотик не відчувається, але при стисненні в долоні утворює грудку, не темніє при додаванні води; 

сирий − ґрунт липне і забруднює руки; при легкому стисненні в руці перетворюється у круту тістоподібну масу, вода не виділяється

мокрий− при стисненні у долоні виділяється вода.

Структурою називають сукупність агрегатів різного розміру та форми, на які розпадається ґрунт під час обробітку. Ґрунтова маса може бути представлена відокремленими механічними агрегатами (безструктурна), а також буває склеєна у грудки (структурна). Вид структури описується в кожному генетичному горизонті ґрунту за класифікацією Захарова С. О. (детально розглянуто у  лабораторній роботі № 6).

Складання − зовнішнє виявлення щільності й пористості ґрунту. За будовою розрізняють ґрунти: 

•злиті – характеризується дуже щільним приляганням часток, що нерідко утворюють зцементовану масу; ніж у ґрунт не входить; копати яму лопатою майже неможливо, доводиться використовувати лом; 

•щільні – потребують значних зусиль для вдавлення ножа в ґрунт; лезо ножа входить тільки на 5−6 см

•рихлі (слабоущільнені) – ніж входить на всю довжину леза (15−20см) з помітним зусиллям;

•пухкі – частки не пов’язані друг з другом, ґрунтова маса є сипучою; ніж легко проникає до рукоятки, яма копається легко.

Гранулометричним складом ґрунту називається відсоткове співвідношення в ньому окремих механічних фракцій (див. л.р. № 4).

Новоутворення являють собою локальні скупчення в масі ґрунту речовин різної форми та хімічного складу, що формуються та відкладаються у ґрунтових горизонтах і є наслідком ґрунтотворного процесу. 

Хімічні новоутворення: 

1. Накопичення вуглекислого кальцію та магнію найбільш розповсюджені в чорноземах, каштанових і сірих опідзолених ґрунтах. Вони виділяються у вигляді: а) нальоту, який надає ґрунту «сивини»; б) псевдоміцелію (карбонатної плісняви) – скупчення дуже тонких голчастих кришталів СаСО3, MgCO3;  в) білозірки – плям кулястої форми діаметром до 1–2 см, з різко окресленими краями; г) журавчиків — щільних скупчень карбонатів кальцію й магнію різної форми і розмірів; д) дутиків — пустих всередині кулястих скупчень карбонатів; 

2. Накопичення окислів і гідратів заліза й мангану найчастіше спостерігаються у перезволожених ґрунтах. За формою розрізняють: а) нальоти, плівки і вицвіти бурого й темно-бурого забарвлення, які утворюються на поверхні структурних окремостей або на стінках шпарин; б) примазки, плями, натьоки різного забарвлення й відтінку (вохристі, брунатно-бурі, чорні тощо), псевдофібри (тонкі (до 1 см) скупчення Fe– в товщі пісків), ортзанди (скупчення Fe у вигляді прошарків 1–3 см), ортштейни (дуже щільні залізисті плити, які утворюються при дуже сильному контрасті окисно-відновних процесів) у піщаних ґрунтах і породах («тигрові» піски); г) залізисті трубочки – накопичення сполук заліза по ходах коренів; д) конкреції й бобовини–накопичення сполучень заліза і мангану кулястої форми величиною від дрібного зерна до волоського горіха; е) залізо-манганцевіпунктації– розкидані темно-бурі або чорні цяточки на стінках розрізу.

3. Закисні сполуки заліза утворюються в умовах надмірного зволоження ґрунтів, мають вигляд сизуватих або сизувато-сірих плівок і плям, сизуватих кірочок на поверхні структурних окремостей і на стінках шпарин, а також вигляд блакитно-зелених вицвітів вівіаніту. Сульфіди заліза надають оглеєному ґрунту чорного забарвлення.

4. Накопичення кремнезему спостерігаються в елювіальних горизонтах у вигляді білястої борошнистої присипки, прожилок і накопичень кулястої