Інвестиції і збереження

Відмінності у отриманні освіти і професійної підготовки. Люди суттєво відрізняються один від одного за рівнем отриманої освіти, професійної підготовки, а відповідно і за своїми можливостями заробляти. Частково ці можливості є результатом вільного вибору. Після закінчення школи молода людина вирішує чи стати робітником, або вступити до університету. З іншого боку, такий вибір не обов'язково добровільний: не всі мають можливість отримати освіту. Платність навчання все ширше вводиться і в Україні, але не всі мають можливість платити, а отже, й отримати освіту.

Вирішення такої гострої соціальної проблеми як бідність є одним із напрямів діяльності держави і пов'язане з підтримкою на рівні хоча б прожиткового мінімуму тих, хто не зміг забезпечити собі краще життя, а також скороченням (економічними засобами) числа осіб, які живуть за межею бідності. У протилежному випадку зростання чисельності бідняків здатне викликати соціальну нестабільність у країні. Скорочення чисельності бідняків – одне з основних завдань соціальної політики держави в країнах із ринковою економікою. Однак, вирішення цього завдання є дуже складною проблемою. Наприклад, передбачалось, що у США покінчать із бідністю у 1976 році. У період президенства Л. Джонсона у 1965 році була розроблена десятирічна програма боротьби з бідністю. Але до цих пір ця країна розробляє основні заходи вирішення цієї проблеми, що наводить на висновок про те, що повністю позбутися бідності в системі ринкової економіки практично неможливо.

Ще півтора століття тому Алексіс де Токвіль, видатний французький діяч, учений і літератор, розробив основи соціального устрою демократичних держав. Середньому класу в цьому устрої він відводив панівну роль. На його думку, у демократичних народів завжди будуть зустрічатися дуже багаті і дуже бідні громадяни. Однак останні не становитимуть переважної більшості нації, вони нечисленні й не об'єднуються на підставі спільної ідеї про непозбутність своєї злиденності. Багаті люди також нечисленні й не володіють справжньою могутністю. За визначенням Алексіса де Токвіля, багаті люди у демократичному суспільстві пов'язані з масою громадян безліччю таємних і міцних ниток й народ навряд чи зможе виступити проти них, не причинивши шкоди самому собі. Стратегічним завданням політики реформ в Україні є не тільки і не стільки утворення багатих верств населення взагалі, а саме забезпечення їх суспільно корисної ролі.

Сама економічна наука, залишаючись у рамках свого предмета, займається дослідженням глибини ступеня диференціації доходів населення і його впливу на поведінку людей. Однак визначення прийнятих рівнів цієї диференціації в суспільстві лежить за межами можливостей науки, бо формуються вони під впливом не тільки економічних, але і політичних, соціальних, історичних, національних, етичних й інших норм життя суспільства. Тому те, що прийнятне на думку фахівців-економістів (у рамках позитивного аналізу), не завжди відповідає етичним нормам даного суспільства, і навпаки. Крім того, потрібно враховувати фактори пов'язані з розміром сім'ї, співвідношенням кількості працюючих і утриманців в сім'ї, стан здоров'я, географічні й кліматичні умови тощо.

Із часів А. Сміта і Д. Рікардо і до сьогодні йде теоретична суперечка про те, чи потрібно допомагати бідним людям і якою повинна бути ця допомога. А. Сміт і Д. Рікардо вважали, що спроба держави підтримати бідних завершиться крахом. Досвід показує, що у ряді випадків спроби допомоги одній соціальній групі за рахунок іншої, приносить обом більше шкоди, ніж користі. Чим більше соціальних програм, які збільшують рівність у суспільстві, тим глибший конфлікт між рівністю і ефективністю.

Проблеми нерівності в розподілі і соціальна політика держави знову стали предметом пожвавлених теоретичних дискусій у кінці 70-х – на початку 80-х рр. ХХ ст. у період неоконсервативних змін у державному регулюванні («рейганоміка», «тетчеризм»). Суть проблеми полягає в наступному. Які межі втручання держави в перерозподільчі процеси? Чи зменшується ефективність функціонування економіки в цілому із-за зростаючих маштабів трансфертних виплат – адже їх джерелом є податки? Чи не підривають все більш прогресивні податкові ставки стимулів до підприємництва? Чи сприяють багато соціальних програм зростанню верств соціальних утриманців? Американський економіст П. Хейне зауважив: дійсно, люди, які мають яхти, – багаті; люди, які копаються в смітникових ящиках, – бідні «помийники». Але, якщо будуть запроваджені нові правила, згідно з якими кожен володар яхти буде обкладатися щорічним податком 10 тис. дол., спрямованим у спеціальний фонд «помийників», і якщо кожний із «помийників» отримає право на отримання з цього фонду щорічної допомоги в 2000 дол., то швидше за все, відбудеться наступне: число володарів зареєстрованих яхт скоротиться, а число «помийників» дивовижно швидко зросте.

Надмірно активне втручання держави в перерозподільчі процеси, вирівнювання доходів веде до зниження ділової активності в суспільстві й скорочення ефективності виробництва в цілому. З іншого боку, скорочення ролі держави в регулюванні доходів населення веде до зростання