Інвестиції і збереження

Згідно з формулюванням Б. Оліна міжнародний обмін – це обмін численних факторів на рідкісні. Країна експортує товари, виробництво яких вимагає більшої кількості факторів, які є у надлишку, й імпортує товари, у виробництві яких беруть участь дефіцитні для даної країни ресурси. Але обмін факторами виробництва відбувається не безпосередньо, шляхом їх переміщення, а в непрямій формі – через обмін експортованих і імпортованих товарів, у виробництві яких використовувались ті або інші ресурси.

Теорія Хекшера – Оліна неодноразово зазнавала численних емпіричних перевірок, у результаті яких у ній відбулись певні зміни. Найбільш відомою її модифікацією є парадокс В. Леонтьєва. Американський учений російського походження В. Леонтьєв (1906-1999) на основі розробленого ним методу міжгалузевих балансів дослідив структуру експорту й імпорту США в кінці 1940-х рр. і прийшов до парадоксального висновку: США експортували відносно більш трудомісткі, а імпортували відносно капіталоємні товари. Це і є парадокс Леонтьєва, так як традиційно вважалось, що в США у вказаний період відносно надлишковим фактором є капітал, а не праця.

Як же вирішився цей парадокс? Річ у тім, що капітал і праця являють собою високоагреговані фактори виробництва. При аналізі структури виробництва доцільно було б їх дезагрегувати, тобто розукрупнити, на що звертав увагу і сам В. Леонтьєв. У такому випадку ми будемо мати справу з більшою кількістю специфічних факторів. Такими факторами можуть бути висококваліфікована праця, яка вбирає в себе затрати «людського капіталу», менеджмент й ін. При новому підході до трактування факторів виробництва виходить, що США експортували наукомістку продукцію, тобто товари, у виробництві яких потрібна більш кваліфікована робоча сила. У такому випадку США справді – праценадлишкова країна, якщо під працею ми розуміємо висококваліфіковану працю американських робітників, якими США наділені відносно більше, ніж інші країни.

Подальшим розвитком факторної теорії зовнішньої торгівлі є теорема Т. Рибчинського. Англійський економіст польського походження Т. М. Рибчинський у середині минулого століття (1955р.) дослідив вплив економічного зростання на зовнішню торгівлю і звернув увагу на те, що швидкий розвиток одних галузей промисловості нерідко негативно впливає на інші.

Згідно з теоремою Т. Рибчинського збільшення пропозиції одного з факторів виробництва приводить до непропорційно більшого відсоткового зростання виробництва і доходів у тій галузі, для якої цей фактор використовується відносно більш інтенсивно, і до скорочення виробництва і доходів у галузі, (у якій цей фактор використовується менш інтенсивно). Таким чином, активне розширення виробництва і експорту в одних галузях може привести до депресії або навіть падіння виробництва в інших галузях. У окремих галузях таке падіння виробництва може бути розорюючим (перевищувати вимоги від розширення виробництва і зростання в експортних галузях) і привести до деіндустріалізації.

Особливої уваги заслуговує випадок теореми Т. Рибчинського – «голландська хвороба». Цим терміном називається ситуація, коли відбувається суттєва зміна багатства країни із-за зрушень у ціні природних ресурсів, якими вона наділена. Свою назву – «голландська хвороба» – описувана ситуація отримала із-за відкриття в 1960-х рр. у Голландії великих запасів природного газу в Північному морі. Розробка газових родовищ і різке зростання експорту цього виду енергоресурсів супроводжувалось падінням виробництва інших експортних товарів промисловості. Таким чином, зростання газодобувної галузі супроводжується депресією і занепадом в інших секторах економіки.

Пояснення «голландської хвороби» безпосередньо пов'язане з теоремою Т. Рибчинського. Адже розробка нових родовищ і зростання експорту природного газу відбувалися при незмінності обсягу інших факторів виробництва. Відволікання робочої сили і капіталу із інших галузей економіки привело їх до занепаду і падіння доходів зайнятих у них працівників. Однак є ще один наслідок різкого зростання пропозиції продукції добувних галузей – зміна обмінного курсу національної валюти. Річ у тім, що різке зростання експорту сировинних ресурсів (газу, нафти і т. ін.) веде до більших надходжень іноземної валюти і при інших рівних умовах до зростання обмінного курсу національної валюти. А це, в свою чергу, викликає зниження ефективності експорту інших видів товарів, особливо промислових. «Голландською хворобою» перехворіли багато країн, наприклад, Колумбія, Бразилія, Мексика, Великобританія.

На думку деяких українських і російських економістів, «голландська хвороба» прогресує і в Росії у зв'язку зі зростанням світових цін на нафту і природний газ (із 2001 р. і до сьогодні). Високий обмінний курс рубля стає перепоною для експорту продукції промислових підприємств і перш за все машинобудування. У зв'язку з впливом зрушень у пропозиції ресурсів на обмінний курс валюти «голландська хвороба» визначається як завищений в країнах-експортерах сировини обмінний курс, який підриває можливості несировинного експорту і економічного зростання.

 

 

Починаючи з часів А. Сміта і до сьогодні у світі йде теоретична і політична боротьба з приводу того, що повинно лежати в основі міжнародної торгівлі: вільна торгівля (фритредерство – від англ. free trade) чи протекціонізм. Фритредерство передбачає проведення такої