Історія туризму

здійснювало видавничу діяльність у часописі «Туристика і краєзнавство», а з 1937 р. в журналі «Наша Батьківщина»;

будувало туристичні притулки та домівки, зокрема, на полонині Плісце, біля гір Грофи, Довбушанки, Сивуля та на перевалах Рижі та Столи; встановлювало дороговкази та маркувало синіми та жовтими кольорами маршрути з Ос-молоди через Горгани до Татарова;

утримувало штатних працівників — гірську сторожу (в обов'язки якої входили прийом і розміщення мандрівників, догляд і ремонт притулків), а також провідників, які були зобов'язані проводити туристів по маршруту і відповідали за їхню безпеку.

Туристичне товариство «Чорногора» співпрацювало з українським туристично-краєзнавчим товариством «Плай», тісно координувало роботу з багатьма культурно-просвітницькими структурами, школами, які в своїй діяльності використовували туристичне краєзнавство як найкращий засіб національно-патріотичного виховання підростаючого покоління.

Туристично-краєзнавче товариство «Плай» було засновано в 1924 р. у Львові, воно мало філії також в інших містах. Товариство розгорнуло активну видавничу діяльність:

скликало загальні збори, конференції;

реєструвало історичні пам'ятні місця;

розробляло туристичні маршрути по рідному краю.

Розвитку туризму в Галичині сприяла велика видавнича діяльність з проблем краєзнавства та туризму, яку розгорнули громадські та культурні діячі. У 1925 р. за редакцією І.Крип'якевича почав виходити часопис «Туристика і краєзнавство».

З 1937 р. друкованим органом «Плаю» став щомісячний журнал «Наша Батьківщина», в якому друкувались статті, схеми туристичних маршрутів та описи мандрівок. Цього ж року І. Крип'якевич у вказаному журналі опублікував статті «Печери в Галичині» та «З історії Галицького краєзнавства». В них І. Крип'якевич зробив першу спробу узагальнення мандрівок студентської молоді у 1883-1888 роках.

На допомогу туристам вийшли путівники:

«Історичні проходи по Львову» І Крип'якевича, в якому розповідається про багатий історичний матеріал міста Львова;

«Долиною Опору й Стрия» Є. Пеленського; це туристичний провідник, в якому дається детальний опис багатьох маршрутів; крім того, він мав картографічний матеріал, що допомагав мандрівникам у подорожах;

«Пізнай свій край. Опис мандрівки по Карпатах» М. Заклинського, в якому дається зразок того, як описати мандрівку, як навчати записувати свої враження; на думку цього автора, мандрівництво відіграє  важливу роль у національному вихованні молоді.

Вагомий внесок у розвиток туризму та краєзнавства зробила редактор коломийського журналу «Жіноча доля», журналістка, письменниця та громадсько-культурна діячка Олена Кисілевська (Сіменович). Вона багато подорожувала по Галичині, Буковині, Волині, Причорномор'ї, Австрії, Чехії, Швейцарії, Канаді. О. Кисілевська ділилася враженнями від своїх подорожей з широкими читацькими масами та збагачувала скарбницю української літератури, зокрема літератури про мандрівки. Досі відомий її цикл подорожніх нарисів «Враження з дороги», куди увійшли нариси: «Море», «З одеських спогадів», «Пароплавом з Одеси до Ялти», «В Ялті та її околиці», «З Києва», «На Тарасовій могилі», «Із Кам'янця-Подільського», «В зеленій Буковині» та інші. Всі ці подорожні нариси написані у класичній формі. Авторка відтворює факти та події, враховуючи описи визначних європейських мандрівників. Враження О. Кисілевської від ближніх і закордонних мандрівок друкувалися у постійній рубриці «З моїх мандрівок» у журналі «Жіноча доля» з 1926 до 1939 роках.

У Галичині розроблялися численні нові туристичні маршрути: пішохідні, лижні, велосипедні та водні; частина з них описувалася в журналі «Наша Батьківщина», до описів додавалися карти. Багато маршрутів маркувалися та ставали еталонними для всіх мандрівників.

З метою кращого пізнання інших країн, їхньої культури та побуту, у червні 1927 р. туристичне товариство «Чорногора» звернулося до воєводи та туристичної комісії з проханням про дозвіл на перехід кордону для своїх членів. Через ряд причин він був одержаний тільки в 1928 р., і тоді члени товариства «Чорногора» отримали змогу подорожувати по території «Підкарпатської Русі» (Чехословаччина), де зустрічалися з українськими діячами та налагоджували з ними контакти, а з 1937 р. — влаштовували мандрівки по території Румунії. Таким чином, розширювалася географія туристичних мандрівок.

Засновником водного туризму в Галичині був Я. Гладкий, який у 1927 р. організував, наприклад, найбільшу подорож з м. Стрий, по річці Дністер до Заліщик. За 10 днів мандрівники подолали понад 250 км. Велику роль у розвитку лижного туризму відіграв Карпатський Лещетарський клуб (КЛК). Як зазначав О. Кузьмович: «Однією з перших була мандрівка членів КЛК до Зелем'янки та Славська в січні 1925 р.».

У лютому 1934 р. було урочисто відкрито перший український туристичний притулок у с. Славське. У березні цього року, за почином і стараннями Ярослава Падохи, при філіалі туристично-краєзнавчого товариства «Плай» у Стрию відкривалися спортивні секції, зокрема лижні, що проводили зимові тижневі збори у Славську. Тут вчили «трохи руханки, трохи лещатарських вправ, а відтак мандрували кілька годин на котрийсь із довкільних верхів».

Влітку 1930 р. група мандрівників-велосипедистів під керівництвом О. Заславського провела тижневу подорож за маршрутом, який включав 21 місто: Стрий-Моршин-Болехів-Долина-Калуш-Станіслав-Татарів-Ворохта-Жаб'є-Косів-Коломия-Снятин-Заліщики-Чортків-Скала над Збручем-Тернопіль-Галич-Ходорів-Жидачів-Журавно-Стрий.

Велику увагу туристичні товариства надавали збиранню краєзнавчих матеріалів, які потім передавалися до Львівського музею, а також до Коломийського музею «Гуцульщина», Станіславського, Самбірського та до інших. Станом на 1937рік у Галичині було 12 українських музеїв, в яких працювало 20 штатних працівників. Певна частина їхніх експонатів зібрана під час мандрівок та екскурсій по Галичині. Крім того, туристичні товариства вважали, що одним із головних чинників освіти молоді є пізнання та збереження природи. Для