Історія туризму

Велике відставання спостерігалося й у сегменті дешевих готельних закладів, розрахованих переважно на молодь. Це так звані хостелі — заклади економ-класу з мінімальним набором  послуг. Вартість проживання в хостелі у три-п'ять разів менша, ніж у тризіркових готелях, що збільшує можливості молоді та інших малозабезпечених категорій населення подорожувати. На початку 2004 р. в Європі діяли вже 4 тис. хостелів, 720 з них — у Польщі. Натомість в Україні в цей час було лише заплановано на 2004 р. відкриття перших таких молодіжних закладів (у Києві, Одесі, Ужгороді, Львові, Івано-Франківську, Алушті, Євпаторії та Харкові).

Відчутно не вистачало й кваліфікованих кадрів сфери обслуговування в'їзного туризму. Насамперед, гідів-перекладачів. Працівників цієї категорії готували до 2004 р., за словами українських туроператорів, лише в одному закладі — центрі перепідготовки кадрів (здебільшого, там навчалися особи передпенсійного і пенсійного віку, які працювали ще в радянських організаціях «Супутник» та «Інтурист».

Тим не менш, наприкінці XX — на початку XXI ст. обсяги внутрішнього туризму (турпоїздок, як громадян України, так і туристів з-за кордону) поступово зростали. Особливо сильно пожвавився попит туристів на відпочинок у Криму. Спустілі в 1990-і рр. кримські заклади відпочинку стали на межі століть заповнюватися в розпалі сезону на 100 %. У 2002 р. Кримський півострів відвідали близько 4,6 млн. чоловік, у 2003 р. — 5 млн. Збільшення платоспроможності населення, покращення стану господарств української транспортної галузі, збільшення доступності автотранспортних перевезень, поступове повернення водного та повітряного транспорту до масового споживача, покращення у сфері готельного господарства, переосмислення багатьох історичних подій і реставрація та реклама численних маловідомих пам'яток історії та культури і низка інших чинників позитивно позначилися на темпах розвитку внутрішнього туризму (див. таблицю).

Завдяки економічному зростанню, на початку XXI ст. в Україні збільшувалися обсяги й поглиблювалася диференціація ділового туризму. Українські комерційні компанії дедалі більше влаштовують для свого персоналу кількаденні спільні корпоративні заходи, в яких відпочинок органічно поєднується з нарадами, «мозковими штурмами», різними формами обміну досвідом. Деякі консультаційно-тренінгові проекти з навчання та розвитку персоналу містять елементи, які підпадають під визначення спортивного туризму. Багато керівників замовляють для своїх компаній, наприклад, так званий «веревочньїй курс» — комплекс фізичних вправ, ігор, різноманітних дій на спеціально обладнаних в лісі майданчиках, спрямований на зміцнення взаємодії у «командах» співробітників, на розвиток корпоративної культури організацій-замовників.

На початку XXI ст. значну частину тих, хто користувався послугами українських баз відпочинку, санаторіїв, пансіонатів та інших подібних закладів, складали учасники різноманітних з'їздів, конференцій, симпозіумів, тренінгів, інших заходів, проведення яких у курортних місцевостях стало дуже поширеним явищем, адже інтенсивна робота має компенсуватися і стимулюватися високоякісним відпочинком.

Новою і дуже перспективною тенденцією в розвитку українського туризму стало бурхливе зростання «зеленого» (сільського) туризму. За даними Спілки сприяння розвиткові «Зеленого» туризму, кількість садиб, які надавали такі послуги, склала в 2002 р. 300 одиниць, а за рік збільшилася у 10 разів, сягнувши в 2003 р. 300 одиниць. У селах одного лише Рахівського району Закарпатської області в 2003 р. відпочили 19 тис. українців та 250 іноземців, а Івано-Франківська область в тому ж році прийняла 160 тис. гостей — споживачів «зеленого» туризму.

Це особливо важливо, з огляду на те, що Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області, разом узяті (тобто весь карпатський регіон) склали у 2003 р. лише 12 % загального обсягу туристичної діяльності в Україні (для порівняння: частка Києва — 20 %). Враховуючи, що розвиток гірськолижного туризму в Карпатах вимагає значних інвестицій, «зелені» туристі здатні значно вплинути на доходи цих областей від туризму. Перспективним для розвитку «зеленого» туризму є також області Півдня України.

В новій редакції Закону України «Про туризм» сільський «зелений» туризм виділено в окремий вид турпослуг, передбачено можливість для селянина надавати послуги у сфері сільського туризму, використовуючи для цього особисте майно. У 2003-2004 рр. Держтурадміністрація України підготувала та узгодила з усіма міністерствами та відомствами Програму розвитку сільського туризму, яка передбачала комплексне вивчення інфраструктури туристичних об'єктів у зонах сільського туризму, визначення територій його пріоритетного розетку, розробку рекомендацій про ціноутворення послуг, консалтингову допомогу, тощо. Влітку 2004 р. готувався й законопроект про розвиток сільського «зеленого» туризму.

Втім, важко точно визначити, що сприятиме розвиткові цього виду туризму більше: державне регулювання чи перемога української співачки Руслани Лижичко, яка здійснила справжній фурор на конкурсі «Євробачення — 2004» та на українському аудіоринку, завдяки використанню елементів культури населення українських Карпат у своїй творчості. В усякому разі, її успіх, без сумніву, збільшить привабливість відпочинку в Карпатах для європейської (у тому числі української) молоді.

Згідно з умовами «Євробачення», кожний наступний конкурс проводиться в країні переможця, тобто в країні Руслани Лижичко — в Україні. Президент України видав Указ про проведення в столиці пісенного конкурсу «Євробачення — 2005» за затвердженим Кабінетом міністрів планом.

Передбачено, зокрема, організувати на базі профільних вузів курси підвищення кваліфікації спеціалістів та обслуговуючого персоналу готелів.

Очікувалося, що на «Євро бачення — 2005» до Києва приїдуть 20-25 тис. чоловік (VІР-гості, учасники конкурсу, туристи), що значно перевищує можливості київської інфраструктури з розміщення. Враховуючи нестачу готелів у Києві (насамперед, готелів високого класу,