Конкурентна стратегія зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України в умовах перехідної економіки інверсійного типу

Не абсолютизуючи значення експорту військової продукції та технологій, варто враховувати його важливе місце у державній політиці та економіці, оскільки він водночас є:

1) свідченням про прагнення держави грати більш значну роль на світовому ринку з метою забезпечення національних інтересів у різноманітних регіонах світу;

2) засобом збереження виробничих потужностей для виробництва зброї, можливістю зберегти висококваліфіковані кадри, залучити конструкторські сили до роботи над новими зразками продукції;

3) засобом забезпечення додаткового прибутку від продажу озброєння, скорочення витрат виробництва, що приводить до зростання ефективності функціонування національної військової промисловості. Крім того, в результаті збільшення шляхом виконання експортних замовлень загальних обсягів вироблених партій озброєння, зменшуються витрати на виробництво одиничних зразків та зменшується сумарна вартість програм технічного оснащення національних збройних сил.

Таким чином, Україні доцільно сформувати своє ставлення до експорту як до позитивного явища, що може стати надійним джерелом валютних надходжень і важливою статтею зовнішньоторговельного обігу (особливо спираючись на те, що військова продукція є високотехнологічною, наукоємною продукцією). На користь цих доводів свідчать зібрані дані досвіду провідних країн світу та окремих підприємств. При цьому необхідно враховувати світові економічні процеси, а, особливо, сучасний стан світового ринку озброєння та військової техніки.

Стратегія виходу українських оборонних підприємств на міжнародні ринки має враховувати наявні конкурентні переваги, до яких необхідно віднести: значну кількість озброєння колишнього радянського виробництва, що відкриває потенційні можливості за умов певної активності стати фаворитом в галузі модернізації деяких зразків озброєння та військової техніки, а також експорту запчастин до них та інших комплектуючих; розташування на території України великої кількості найпотужніших науково-виробничих об'єднань, які посідали провідні позиції у світі та здатні забезпечити виконання угод за конкретними вимогами покупців. Але визначені переваги не будуть мати питомої ваги доти, доки кожне окреме підприємство не здобуде собі ім'я надійного експортера та партнера зі здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Автор наголошує на необхідності формування ефективної конкурентної стратегії ЗЕД підприємств ВПК України, яка буде враховувати всі переваги і недоліки існуючі в військово-промисловій галузі, забезпечувати надійний захист конкурентних переваг, сприяти розвитку і зростанню діяльності оборонних підприємств та всіх макроекономічних показників країни.

У третьому розділі – “Конкурентна стратегія як фактор підвищення зовнішньоекономічної діяльності підприємств військово-промислового комплексу України” – запропоновано модифіковану методику формування конкурентної стратегії ЗЕД промислових підприємств, яка заснована на виявленні конкурентних переваг, що забезпечують конкурентоспроможність підприємств на зовнішніх ринках; усвідомленні особливостей сучасного розвитку світового ринку зброї та військової техніки, а також особливостей самого товару, яким є озброєння та військова техніка; з урахуванням організації експорту суто військової продукції тільки через державного посередника.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок щодо можливості використання кожного з типів конкурентних стратегій ЗЕД на оборонних підприємствах. Вірогідно, що в подальшому численні вітчизняні передові виробництва перетворяться в спеціалізовані фірми-патієнти за наявності стійких вихідних позицій: елітної робочої сили, обладнання (інколи унікального), досвіду дрібного виробництва, а інколи й одиничної продукції.

Серед найважливіших конкурентних переваг в дисертаційній роботі виділені такі:

- зовнішній фактор – швидка зміна зовнішнього оточення, яка вимагає від підприємства постійної готовності до трансформації;

- наявність конкретної ідеї, мети діяльності підприємства, яка повинна відбиватися в конкурентній стратегії ЗЕД підприємства, змінюватися сама і змінювати стратегію відповідно до умов, що теж змінюються;

- стратегічна орієнтація підприємства на споживача, що обумовлює виконання робіт та послуг в залежності від його вимог і включення споживача до самого процесу розробки і виробництва;

- відношення до виробництва як до ланки в ланцюзі отримання прибутку, а не як до вирішального фактору всієї господарської діяльності;

- стратегічна орієнтація підприємства на зменшення часу виконання угод та зменшення загальних витрат;

- орієнтація підприємства на постійні інновації, які слід розглядати як засіб застосування нових можливостей для вирішення проблем;

- існування єдиної команди на підприємстві, яку об'єднує визначена кінцева мета і яку веде за собою лідер;

- новим фактором виробництва виступають знання людей, що забезпечують “ключові компетенції”, та інформація.

У роботі пропонується для визначення задоволення потреб споживачів використовувати показник запасу конкурентоспроможності, споживчої цінності товару. Необхідно зауважити, що конкурентоздатність товару пропорційна несплаченій (або отриманою покупцем задарма) частині споживчої цінності товару. В якості споживача продукції підприємства ВПК України, скоріше за все, буде виступати інституціональний споживач. Споживча цінність будь-якого товару що купується для нього залежить від того прибутку, який його використання може принести і може бути визначена досить конкретно. Автор пропонує таку формулу визначення споживчої цінності товару для інституціонального споживача:

N= (P2n – P1n) – (P2t – P1t),

де N – запас конкурентоспроможності;

P1t – початкова ціна продукції, що продається інституціональному споживачу;

P2t – ціна модернізованої продукції зі зміненою якісною характеристикою;

P1n – початкова ціна товару, що виробляє інституціональний споживач;

P2n – ціна товару інституціонального споживача за умов використання нової модернізованої продукції.

Даний показник свідчить на скільки одиниць можливе зростання ціни продукції постачальника. Чим