Критерії і механізми забезпечення міжнародно-політичних інтересів США в нестаціонарній системі міжнародних відносин

Зупиняючись на історіографії теми дисертації, орієнтованій на висвітлення теоретичних засад міжнародно-політичних інтересів Сполучених Штатів, слід відзначити й ті роботи американських (Дж. Кеннана, В. Ліппманна, Г. Моргентау, К. Россітера, А. Шлезінгера-молодшого), російських (К.С. Гаджиєва, А.Ю. Мельвиля, П.Ю. Рахшміра, В.В. Согріна, Т.О. Шаклеїної), українських (С.І Аппатова, О.І. Брусиловської, І.М. Коваля, С. Кононенка, В. Розумюка, І.А. Хижняка), авторів, пов’язаних з аналізом ідеологічних впливів на процес формування національних інтересів США. На особливий інтерес в цьому плані заслуговують також дослідження американських політологів – З. Бжезінського, Дж. Гудбі, Д. Каллагана, Г. Кіссінджера, Дж. Найя-молодшого, Е. Ростоу, Р. Такера, Р. Хааса, С. Хантінгтона, Д. Хендріксона, Р. Шульзінгера), що відбивають практичні впливи на формування міжнародно-політичних інтересів американської політичної думки 1990-х років.

Другий, за класифікацією авторки дисертації, напрям залученої наукової літератури стосується теоретичних і практичних аспектів діяльності зовнішньополітичного механізму та його ролі в системі опрацювання зовнішньополітичних рішень США. Враховуючи коло проблем, що знайшли осмислення в цьому плані в дисертації, на особливу увагу можуть заслуговувати як колективні напрацювання західних, і насамперед американських авторів, спрямовані на розгляд різних аспектів функціонального та інституційного забезпечення зовнішньої політики Сполучених Штатів за постбіполярні часи – «Політика поділеного уряду» (Сан-Франциско, Оксфорд, 1991 р.), «Після кінця. Формування зовнішньої політики США у добу після холодної війні» (Лондон, 1998 р.), «Обговорення демократії. Хрестоматія з американської політики» (Бостон, Нью-Йорк, 1999 р.), так і, у свою чергу, індивідуальні або спаринг роботи, орієнтовані на аналіз впливових в системі зовнішньополітичного механізму акторів – президента, конгресу, зовнішньополітичної бюрократії. 

Прикладом останніх з кола названих видань можуть бути роботи таких відомих дослідників сучасної американської зовнішньої політики, як Р. Вендзель, B. Вест, К. Крабб, С. Кeрнелл, Дж. Ліндсей, М. Ловенталь, Р. Ріплі, Ф. Хартманн, Р. Хілсман, П. Холт, А. Шенк, Дж. Якобсон та багатьох інших, що спрямовують свої зусилля на аналіз прийняття зовнішньополітичних рішень на вищому державному рівні США.

Третій напрям використаних в дисертаційній роботі джерел та літератури включає видання, спрямовані на розгляд практичної реалізації характерних складових зовнішньої політики США відповідно до офіційно оголошених міжнародно-політичних інтересів країни від початку постбіполярних часів – боротьби з міжнародним тероризмом, полагодження регіональних конфліктів в посткомуністичній частині Європи, взаємодії з новими незалежними державами, у тому числі Україною по актуальних проблемах сучасних міжнародних відносин.

Серед останніх – підтримка демократії, нерозповсюдження ЗМЗ, партнерство у сфері безпеки на теренах СНД як аспекти діяльності американських адміністрацій, аналіз яких реалізовано з урахуванням значного кола робіт зарубіжних, і насамперед американських (Т. Баккволла, Дж. Гаддіса, Дж. Найя, В. Ньюманна, А. Мотиля, Б. Робертса, Дж. Севелла, Р. Хантера, Д. Фейна,), українських (О. Бодрука, А. Дашкевича, Б. Канцелярука, Є. Камінського, С. Федуняка, С. Юрченка), російських (Ю. Борка, В. Іноземцева, А. Кокошина, С. Кортунова, Н. Нарочницької, С. Рогова) вчених з проблем сучасної міжнародно-політичної діяльності США.

Коло робіт даних авторів поряд з вищеназваними джерелами не вичерпують усіх можливих надбань щодо наукової проблеми дисертації, хоча формують достатньо ґрунтовні засади для наукового осмислення та відповідних висновків щодо теоретичних і практичних аспектів формування міжнародно-політичних інтересів Сполучених Штатів, специфіки їх тлумачення та реалізації в діяльності американських адміністрацій за постбіполярні часи.

Другий підрозділ – «Національний інтерес як фундаментальна спонука формування зовнішньополітичної стратегії CША» – містить аналіз змістовної частини поняття «національний інтерес», спрямовується на визначення найбільш загальних підходів до формування міжнародно-політичних інтересів країни протягом 1990-х та на початку 2000-х років.

Розгляд відповідної літератури доводить доцільність сприйняття національних інтересів як певного комплексу невід’ємних ціннісних орієнтирів або цілей, які відображають загальновизнані базові потреби американської нації на свободу, безпеку, економічне процвітання, благополуччя громадян. В дисертації подається інтерпретація даних положень відповідно до їх міжнародно-політичних вимірів та з урахуванням ролі безпекового компоненту в системі національних інтересів країни, аналізується змістовне наповнення цих інтересів відповідно до позицій діючих з другої половини ХХ ст. американських адміністрації та розробок в цьому відношенні американської політичної думки. Поряд з цим в роботі аналізується формування концепції національного інтересу, зусилля до розвитку якої в наукових і політичних колах США виявили провідні тенденції міжнародно-політичних орієнтирів країни після ІІ-ї світової війни. 

Зазначені підходи дали змогу: визначити характер взаємозв’язку між зовнішньою політикою та національними (міжнародно-політичними) інтересами Сполучених Штатів, в основі якого – глобалізаційні тлумачення національних інтересів та їх реалізації в зовнішній політиці країни;

 – окреслити політичне підґрунтя тенденції на перебирання Сполученими Штатами керівної ролі у світових процесах через включення до системи національних інтересів, поряд із невід’ємними (самозахисними) інтересами американської нації, самозахисних інтересів інших держав, а також загальносвітових (гуманітарних, екологічних, політичних) інтересів;

 – визначити концептуальну зумовленість гегемоністських орієнтирів США в умовах постбіполярного світу положеннями документів вищого державного рівня, і зокрема – «Стратегією національної безпеки на нове століття» часів президентства Б.Клінтона і, надалі, «Стратегій національної безпеки» від 2002 р. і 2006 р. Дж.Буша-молодшого;

 – показати варіативність задекларованого американським урядом глобалістського курсу – від його політичних, економічних, гуманітарних до військових вимірів; виявити тенденцію на зростання силового компонента в системі забезпечення національних інтересів як передумови і одного з