Критерії і механізми забезпечення міжнародно-політичних інтересів США в нестаціонарній системі міжнародних відносин

В третьому підрозділі – «Теоретико-методологічний аспект формування інтересів США на початку 90-х років ХХ століття» – здійснюється спроба з’ясування соціально-політичного підґрунтя неоглобалістськи або більше – гегемоністськи орієнтованих міжнародних інтересів Сполучених Штатів у світі як явища, зумовленого, поряд зі статусом єдиної суперпотуги від початку 1990-х років, суспільно-політичними чинниками впливу.

Це висвітлено в дисертації через структурний аналіз міжнародно-політичних інтересів як комплексу базових (відповідно до здобутків американської політичної науки) компонентів формування зовнішньополітичного курсу – зовнішнього оточення, внутрішніх тенденцій розвитку, урядових підходів до здійснення політики, традицій посадової діяльності найвищих державних осіб, індивідуальних даних політичних чи державних діячів; розкриття змісту даних джерел та характеру їхнього впливу на уявлення політичного керівництва країни щодо напрямів зовнішньої політики Сполучених Штатів у світ-системі 1990-х – початку 2000-х рр.

Поряд з цим в роботі проаналізовано ідеалістську парадигму процесу формування міжнародно-політичних інтересів країни як системи сталих ідейних засад – зовнішньополітичної практики, світоглядних позицій вищих прошарків політичної бюрократії, розробок американської політичної науки як таких, що слугують об’єднуючим мотиватором в колі суспільних сил, і, відповідно, забезпечують зв’язок новітніх тенденцій реалізації зовнішньої політики США з тими, що були притаманні Сполученим Штатам на попередніх історичних періодах.

Зазначене дозволило обґрунтувати: прихильність американських адміністрацій постбіполярних часів гегемоністським уявленням про міжнародно-політичні інтереси, що беруть витоки як у традиціях американської зовнішньої політики, так і в притаманних державному істеблішменту світоглядних позиціях;

 – показати вплив на американське державне керівництво розробок американської політичної науки, і насамперед тих, бувши пов’язаними з проявами гегемонізму, забезпечили концептуальне підґрунтя американської зовнішньої політики;

 – окреслити змістовне наповнення двох провідних – ідеалістичного (Idealpolitik) і реалістичного (Realpolitik) підходів американської політичної думки до змісту міжнародних інтересів із наближенням останнього до консервативного тлумачення за умов відверто гегемоністського зовнішньополітичного курсу США;

 – показати суперечливість однополярного гегемонізму Сполучених Штатів як тенденції, що бувши визнаною за небезпечну для національних інтересів низкою провідних американських вчених, почала знаходити підтвердження через посилення антиамериканізму і антиглобалізму наприкінці 1990-х – початку 2000-х рр.

Другий розділ «Міжнародно-політичні інтереси Сполучених Штатів і нова стратегія запобігання та подолання конфліктності у світі на початку ХХІ ст.» спрямовується на з’ясування особливостей ідейно-політичних засад зовнішньополітичної діяльності адміністрації США на початку XXI ст., специфіки реалізації даної діяльності відповідно до таких найбільш серйозних викликів безпеці Сполучених Штатів, як міжнародний тероризм та конфліктність.

Перший підрозділ другого розділу – «Доктрина Буша та її роль в системі реалізації міжнародно-політичних інтересів США» – має за мету визначити зміст доктрини Дж.Буша-молодшого як оновленого після теракту 11 вересня 2001р. політичного підґрунтя зовнішньополітичної стратегії, показати наслідки реалізації даної стратегії для системи міжнародних відносин з урахуванням провідної конструкції доктрини, а саме – задекларованого права США на превентивні силові дії задля запобігання загрози національним інтересам країни.

Звернення до тексту «Стратегії національної безпеки» Сполучених Штатів Америки від 2002., що подає зміст доктрини Буша, а також відповідної щодо її осмислення аналітичної літератури дозволяє дійти висновків, що

 – поява доктрини мала значною мірою об’єктивний характер з урахуванням посиленого впливу на урядові кола і, безпосередньо, президента США Дж.Буша-молодшого відверто консервативних теоретиків (так зв. «неоконів»), з одного боку, а з іншого – усвідомлення політичними керівниками країни після подій 11 вересня реальності загроз національній безпеці країни з боку міжнародного тероризму, нестандартності цих загроз (з урахуванням прихованості мережі міжнародного тероризму, можливості оволодіння нестабільними режимами як союзниками тероризму сучасними технологіями), неефективності засобів, які традиційно використовувалися для стримування супротивника і т.і.;

 – об’єктивність появи доктрини водночас не співвідноситься з ефективністю її реалізації через поглиблення суперечливих аспектів зовнішньополітичного курсу, спрямованого на подолання через силові запобіжні заходи викликів міжнародній і національній безпеці.

Це: руйнація сталої системи міжнародного права, спрямованого на захист суверенітету країн, визначення, стримування й запобігання агресії;

 – зростання анархічності, некерованості сучасних світових процесів;

– посилення опозиції зовнішньополітичному курсу США у формі тенденцій антиамериканізму й антиглобалізму;

 – поглиблення розколу в середовищі союзників Сполучених Штатів;

 – формування міжнародної ситуації, яка ускладнює реалізацію міжнародно-політичних інтересів країни, включно з такими її напрямами, як боротьба з міжнародним тероризмом і подолання міжнародної конфліктності.

Другий підрозділ другого розділу – «Боротьба з тероризмом і національні інтереси Сполучених Штатів» – показує проблеми реальної практики адміністрації Дж.Буша-молодшого по подоланню загрози тероризму відповідно до проголошеної доктрини та ходу антитерористичної кампанії 2002-2007 рр. В роботі відображається еволюція сприйняття світовою спільнотою контртерористичних заходів американської адміністрації – від повної підтримки США після подій вересня 2001 р. до критичної оцінки на етапі мілітарної операції в Афганістані (2002 р.) та Іраку (2003 р.). Аналізуються причини зазначеного з погляду на обставини практичних контртерористичних дій американського уряду. 

Серед таких: надмасштабність військових операцій, що загрожують втягуванням до сфери конфлікту значного кола територій і держав;

 – дестабілізація ситуації в регіоні військового втручання США – руйнація інфраструктури, поширення опозиційних партизанських рухів, виявлення ознак міжнаціональної ворожнечі як передумови громадянської війни, спроби опозиційний рухів вдатися до допомоги терористичних організацій;

 – значні втрати серед цивільного населення та американських військовиків;

 – падіння довіри до уряду США як з боку американського суспільства, так