Курс лекцій для студентів неекологічних спеціальностей

Види живих організмів, що потребують охорони, поділяють на п’ять категорій: зникаючі, ті, що знаходяться під загрозою знищення, рідкісні, повністю зниклі та з невизначеним статусом. Міжнародний Союз охорони природи запропонував близький, але більш детальний поділ видів на 8 категорій.

Анахронізмом, не сумісним із сучасними екологічними знаннями, є поділ живих організмів на корисні та шкідливі. У трофічних мережах і екосистемах усі вони корисні і, головне незамінні, виконують кожен свою специфічну біосферну функцію.

Перелік видів рослин і тварин, що потребують охорони наводять у так званих Червоних книгах. Перша Червона книга була видана у 1966 р. з ініціативи Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів. У Червоній книзі України знаходиться 429 видів судинних рослин, 28 видів мохів, 30 видів грибів, 27 видів лишайників, 17 видів водоростей та 382 види тварин. Створення Червоних книг є одним із методів зниження темпів антропогенного вимирання живих організмів.

Відповідно до концепції, висунутої В. А. Кордюмом (1982), елементарними одиницями еволюції виступають не окремі види, а вся біосфера, невд’ємною частиною якої є рослинні угрупування. Спрощення і знищення рослинних угрупувань знижує загальну інформаційну ємність біосфери і робить її менш здатною до адаптаційної мінливості. На сучасному етапі охорони рослинних угрупувань поставлено завдання зберегти фітоценофонд планети як сукупність фітоценотичних таксонів. Українські ботаніки першими у світі поставили питання про необхідність охорони рослинних угрупувань і розробили методологічну основу їх реєстрації у вигляді Зеленої книги. Перший список рідкісних рослинних угрупувань Карпат, які потребують охорони, був надрукований у 1977 році С. М. Стойко, а перша Зелена книга України була видана у 1987 р.

Зелена книга України виділяє як рідкісні та зникаючі ценози (усього 127), так і типові ценози. Серед них лісових угруповань – 61, степових – 26, лугових – 16, водних – 16, болотних – 12, чагарникових – 5. Охорона рідкісних ценозів може здійснюватись тільки як частин відповідних екосистем і ділянок біосфери.

Охорону екосистем, включаючи всі їхні живі компоненти, покликані здійснювати так званні охоронні території. У 1992 р. у світі під різного виду охороною знаходилось до 5% площі суходолу. У 21 столітті передбачається довести цю величину до 10-12%.

Чітка класифікація категорій охоронних об’єктів відсутня. В нашій країні розподіл за категоріями охоронних природних об’єктів і територій розроблений у Законі України «Про природно-заповідний фонд». Ці об’єкти поділяються на природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища, пам’ятники природи та інше.

Природний заповідник – це територія, яка виділяється для охорони в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усіма її компонентами. Статус природного заповідника передбачає повну заборону на його території господарської діяльності. У світі є понад 2 тисяч природних заповідників. У нашій країні – це Поліський, Розточчя, Дунайські плавні, Кримський, Дніпровсько-Орільський, Канівський та ін..

Біосферний заповідник – територія міжнародного значення, що виділяється для збереження в природному стані ділянок біосфери, проведення фонового моніторингу і вивчення природного навколишнього середовища. Господарська діяльність в них не дозволяється. На 1990 рік у 76 країнах світу було близько 300 біосферних заповідників. Площа кожного з них коливається від 300 га до 2млн га. У нас біосферними заповідниками є Асканія нова, Чорноморський, Карпатський та ін.

Національні природні парки створюються з природоохоронною, рекреаційною, культурно-просвітницькою та науково-дослідницькою метою для охорони й вивчення природних комплексів особливого значення в місцях, які мають природну, оздоровчу, культурну або естетичну цінність. Концепція національного парку була вперше сформульована у 1872 р. при організації в США Йеллоустонського національного парку.

Національний парк – це завжди велика територія, на якій охороняються ландшафти або їх ділянки разом з усіма природними компонентами. У природних національних парках поєднується охорона природи із завданням відпочинку людей та їх екологічного виховання.

Регіональні ландшафтні парки створюються з природоохоронною та рекреаційною метою в місцях з унікальним або типовим ландшафтом. Їхнє завдання – зберегти ландшафт як комплекс екосистем. У світі зараз налічується близько 300 ландшафтних парків.

До охоронних територій відносяться також заказники, пам’ятки природи (Гранітно-степове Побужжя), заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам’ятники садово-паркового мистецтва («Софіївка», м. Умань).

До кінця 2001 року заповідний фонд України включав 6939 територій і об’єктів із загальною площею 2 млн 500 тис. га. Частка природних охоронних територій в Україні наближається до європейських стандартів і становить близько 4, 2%.

 

Мета: Ознайомити студентів з сутністю поняття «Ноосфера» і необхідними умовами її побудови, з сучасними поглядами вчених на ідею ноосфери, а також з сучасними розробками шляхів виходу з глобальної екологічної кризи.

1. Ідея ноосфери В. І. Вернадського, його бачення перспектив майбуття людства.
2. Критика ідеї ноосфери Л. Гумільовим.
3. Американський еколог Ю. Одум про можливість побудови ноосфери.
4. Відношення до