Лексико-семантична характеристика німецької терміносистеми тваринництва

 

У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність роботи, визначається мета і завдання дослідження, його зв’язок з іншими науковими темами. Пояснюється новизна отриманих результатів, їх теоретичне значення та практична цінність, впровадження й апробація, описується структура роботи.

Перший теоретичний розділ дисертації “Екстра- та інтралінгвістичні фактори впливу на розвиток термінології тваринництва” має за мету вироблення теоретичної основи та висвітлення питань, пов’язаних з визначенням, характеристикою терміна, термінології та терміносистеми.

Термін іменує спеціальне поняття. Специфіка цього поняття в тім, що воно не повинно втрачати своєї цілісності, якими б засобами і способами не передавався його зміст. Термін будь-якої галузі знань виражає спеціальне професійне поняття, якщо воно вживається в умовах спеціальної професійної комунікації. Термінологія тваринництва віддзеркалює одну з прадавніх сфер людської діяльності, становить значний інтерес для лінгвістичних досліджень завдяки своїй різноманітній лексиці, семантичним особливостям, завдяки тому, що вона може розглядатися як представник так званих природно утворених термінологій.

У деяких дослідників існує думка, що термінологія окремої науки починає бурхливо розвиватися з поступом самої науки. І в минулому, і зараз будь-яка професія породжує свою термінологію. Таким чином, в термінологічній проблематиці виділяються кілька напрямків, серед них: напрямок, пов’язаний з розумінням терміну як спеціальної номінативної одиниці, та напрямок, який розглядає термін як слово чи словосполучення у спеціальній функції. Наше дослідження виконане у руслі другого напрямку.

Термін традиційно характеризується як звичайне слово в особливій функції на тій підставі, що майже будь-яке слово може бути використане у ролі терміна (тут уточнюючі ознаки теж важливі). Однак зворотнє “перетворення” (будь-який термін > слово) небезумовне, оскільки не будь-який термін, виражений вербальними засобами (або: тільки вербальними засобами), може бути звичайним словом. Очевидно, найістотнішою ознакою наукового терміна є дефінітивність. О. С. Ахманова, безперечно має рацію, наголошуючи на важливості цього критерію та стверджуючи, що саме він допоможе, зокрема, у випадку зовнішнього збігу терміна та “звичайного” слова. Термінологи вважають дефінітивність головним критерієм при відокремленні термінів від основного словникового складу мови. Значення принципу дефінітивності стає особливо важливим, коли йдеться про “консубстанціальні” терміни, тобто терміни, які збігаються за формою зі “звичайними”, повсякденними мовними одиницями. Вони функціонують у “звичайній” мові, і їх не співвідносять із відповідними дефініціями. Саме наукові визначення переносять їх у метамову, іншу семіотичну систему, де вони стають членами групи (підсистеми) термінологічних одиниць.

Проте і тут не все однозначно. Перш за все: що таке наукове визначеня? Як його відрізнити від “звичайного ” визначення у тлумачному словнику? Слово Luft (так само як українське “повітря”) у мові “пересічної” людини, хіміка та фізика позначає той самий об’єкт. Проте “бачать” вони його по-різному. Це стосується, наприклад, і таких слів, як “Kuh”, “Stier”, “Kalb” та ін. Найважливішою ознакою терміна, на наш погляд, є те, що його дефініція, а отже значення, є елементом специфічної поняттєвої системи, яка обслуговує певну професійну ділянку.

Розглянемо питання про співвідношення категорій терміна і номенклатури у тому обсязі, який необхідний для вирішення поставлених завдань і досягнення визначеної наукової мети. Зіставлення категорій терміна і номенклатури можливе і доцільне лише тоді, коли номен розглядається як носій наукових знань і входить до складу спеціальної лексики. Сучасний рівень наукових, спеціальних знань робить необхідним розрізняти власне термін і номенклатурні найменування – назви термінів, які входять до компетенції певної галузі знань. В основу найменування можуть бути покладені зовсім випадкові асоціації, що служать для досягнення різних цілей. Ми виходими з того, що номенклатура – це система абсолютно абстрактних і умовних символів, єдине призначення якої полягає в тому, щоб дати максимально зручні з практичної точки зору засоби для позначення предметів, речей без прямого відношення до потреб теоретичної думки, яка оперує цими речами. Головна відмінність номена від терміна в тому, що номен не має прямого значення; останнє розкривається якраз через сам термін як сполучну ланку: номен – термін – лексичне значення.

На матеріалі списку тваринницької номенклатури, яка формується стихійно, нами зроблено спробу визначити особливості виникнення назв відповідних найменувань: за наявністю одного з компонентів, що входить до складу: йогурт “Fruchtegut”; за подібністю до певних явищ (метафоризація) : „Milchweg“, „Weiße Ufer“ (Pl), „Erfolg im Stall“; за місцем виникнення: „Alpenmilch“, „Hochland“, „Bergkäse“ “Schweizerkäse“;

за використанням властивостей і функцій предмета, спрямованих на кінцеву мету: йогурт “Diätjogurt”, “Schmeckt gut”, „Erfolg im Stall“; за призначенням: Fleisch “Zum Tisch”, „Bonsilage”.

Простежуючи головні етапи еволюції науки тваринництва, вдалось встановити закономірності розвитку її термінології, які дають змогу провести порівняльний аналіз продуктивності різних засобів її поновлення з метою виявлення найбільш перспективних і доцільних способів утворення нових термінів.

Першим етапом розвитку термінології тваринництва німецької мови можна назвати період з ХVІ до ХVІІІ сторіччя. Велика кількість термінів сформувалася на основі загальнолітературної німецької мови, а також перейшли як запозичення з латини та грецької мов. Більшість термінів греко-латинського походження зустрічається у ветеринарії – анатомії та фізіології тварин: die Zystis – сечовий міхур. Терміни першого періоду – це найменування тварин (die Kuh – корова, das Schwein – свиня, das Ferkel – порося, der Stier – бик, das Kalb – теля, das Vieh – худоба, das Tier – тварина), а також процесів, які пов’язані з