Механізм формування та реалізації державного управління охороною праці

Розробка концептуальної основи управління охороною праці, узагальнення проведених експертних опитувань з цих питань, а також врахування наукових здобутків вітчизняних фахівців та міжнародного досвіду дозволили визначити пріоритетні напрями правового забезпечення управління охороною праці. Вони потребують віддавати пріоритет профілактичному характеру діяльності; запобіганню виникнення виробничих ризиків; додержанню балансу законодавчої регламентації прав, обов‘язків та їх ресурсного забезпечення. Удосконалення економічного механізму стимулювання охорони праці обумовлює започаткування системи пільгового оподаткування, кредитування та їх законодавчого визначення. Необхідно забезпечити узгодженість та координацію змісту законодавства з охорони праці з законодавствами про охорону здоров‘я, про місцеве самоврядування, про страхування, про підприємства, а також з податковим законодавством, Адміністративним, Цивільним, Кримінальним, Бюджетним кодексами. Загальною вимогою є всебічне вивчення потреб з удосконалення дієвості законодавства про охорону праці. Обґрунтовано напрями упорядкування системи накладення штрафів посадовим особам за адміністративні порушення; розмежування компетенції та повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування в сфері охорони праці.

В Законі України «Про підприємства в Україні» пропонується розширити положення щодо забезпечення охорони праці, виписавши окремою статтею «Діяльність підприємства з охорони праці». Вона повинна містити основні напрями діяльності із забезпечення реалізації прав і гарантій робітників у сфері охорони праці; розробку і функціонування на підприємстві системи управління охороною праці; розробку і реалізацію за участю громадських об‘єднань програм і заходів із поліпшення умов і безпеки праці, охорони життя і здоров’я людей на виробництві; створення і функціонування фонду та кабінету охорони праці на підприємстві; підвищення кваліфікації, навчання і перевірку знань робітників з охорони праці; визначення умов контрактів з питань охорони праці та контроль за їх дотриманням; забезпечення соціального захисту працівників, що зайняті на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці; проведення атестації робочих місць на відповідність вимогам з охорони праці; забезпечення формування та реалізації розділу з охорони праці та здоров'я колективного договору; підготовку пропозицій з удосконалення законодавства про охорону праці до національної, галузевої, регіональної програм з охорони праці та Генеральної угоди.

Запропоновані положення з розширення видів дисциплінарного та адміністративного покарання за невиконання (незабезпечення) вимог охорони праці та надання можливості звільнення з підприємства порушників правил безпеки, якщо їх дії призвели до загибелі людей, доцільно використати при формуванні Трудового кодексу України.

Положення з управління охороною праці законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні» потребують розширення, конкретизації компетенції та повноважень місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Ними є: забезпечення реалізації прав і гарантій законодавства з охорони праці; ініціювання застосування заходів покарання до винних у порушенні законодавства про охорону праці; реалізація державної та регіональної політики в сфері охорони праці; сприяння об'єднанню зусиль і підвищенню результативності роботи посадових осіб і фахівців підприємств у сфері безпеки праці; надання підприємствам, організаціям, посадовим особам і громадянам науково-методичної, юридичної допомоги та консультації з питань охорони праці; сприяння комплектуванню служб охорони праці на підприємствах та працевлаштуванню фахівців з охорони праці; здійснення інформаційного забезпечення та пропаганди охорони праці та інші.

Результати наукових досліджень стали підставою для Методичних рекомендацій зі стимулювання охорони праці на підприємстві. Вони містять механізм розробки, впровадження та застосування системи стимулювання охорони праці, яка відповідає вимогам органічної вбудованості в системи управління охороною праці та стимулювання праці на підприємстві. Її метою є посилення зацікавленості всіх суб'єктів виробництва у створенні та підтримці здорових і безпечних умов праці.

Стимулювання охорони праці поєднує форми матеріального і морального заохочення з комплексом заходів дисциплінарного й адміністративного покарання за порушення (незабезпечення) вимог безпеки і охорони праці. Матеріальне заохочення працівників підприємства з охорони праці здійснюється на підставі інтегрального показника. Методи його розрахунку диференційовано по групах працівників у залежності від їхньої ролі в забезпеченні охорони праці.

1. При оцінці керівників виробничих підрозділів, функціональних виробничих служб, керівників та спеціалістів служби охорони праці, керівних працівників підприємства застосовується відносний узагальнюючий показник стану охорони праці (Ку1), який визначається як відношення його фактичного значення (Куф) до планового (Куп). Плановий узагальнюючий показник стану охорони праці встановлюється виходячи з фактичних значень локальних коефіцієнтів (Кг, Кт, Кі, Кб, Кз, Кч, Ке, Кв) за станом на початок року з урахуванням запланованих заходів щодо поліпшення охорони праці. Фактичний узагальнюючий показник стану охорони праці розраховується щомісяця на підставі фактичних значень локальних коефіцієнтів за даними обліку та звітності:

 

По виробничому підрозділу  (комплексу)  (L = 6) По підприємству в цілому  (L = 8) 

 

де Кг – коефіцієнт гігієнічної оцінки умов праці; Кт – коефіцієнт технічної безпеки устаткування; Кі – коефіцієнт забезпечення засобами індивідуального захисту; Кб – коефіцієнт дотримання правил безпеки; Кз – коефіцієнт виконання заходів щодо охорони праці; Кч – коефіцієнт використання робочого часу з урахуванням стану охорони праці; Ке – коефіцієнт економічної ефективності охорони праці; Кв – коефіцієнт витрат на охорону праці.

2. Оцінка діяльності керівників та спеціалістів виробничих підрозділів, на яких покладається відповідальність за охорону праці по змінах або видах робіт, виробничих процесах, визначається на основі інтегрального показника забезпечення вимог охорони праці (Ку2) шляхом використання розробленого класифікатора за формулою:

 

де Ні – норматив по і-му