Метафора у сучасній українській поезії: структурно-семантичний аспект

Розуміння значення дієслівних метафор вимагає мінімального контексту, який залежить від граматичної характеристики дієслова. Для неперехідного дієслова необхідно враховувати відношення семантики суб'єкта (іменника) до дієслова; для перехідного дієслова треба враховувати характер впливу на дієслово семантики іменника-об'єкта. Складніші для аналізу випадки, коли переносне значення перехідного дієслова обумовлюється впливом на дієслово семантики і суб'єкта і об'єкта дій.

Контекст є способом розкриття нового, стилістичного, індивідуального, метафоричного значення слова. Метафоричні конструкції за стрижневим дієсловом мають у своїй структурі слова інших частин мови, які реалізують семантику дієслова.

Поширеною моделлю в сучасній поезії є метафоричні конструкції зі стрижневим дієсловом, яке опосередковано пов'язує іменникові форми в називному та орудному відмінках. Наприклад: Всміхається оркестрів мідь; слово вразить вогнем; душа болить печаллю; лижі лижуть ложе кучугур; зливати фарби недосяжних відстаней.

Орудний відмінок іменника тісно пов'язується із семантикою дієслова, коли воно вживається в переносному значенні. Такий прийом оживлення семантики слова дуже важливий, оскільки надає йому свіжості, виразності. Орудний відмінок може вживатися і при перехідних дієсловах.

Отже, орудний відмінок і при неперехідному, і при перехідному дієслові вживається для конкретизації метафоричного значення відповідного дієслова.

Конкретизація дієслівних метафор може відбуватися за допомогою однорідних членів речення, що виконує подвійну функцію: з одного боку – це засіб уведення переносного значення слова в мову, об'єктивно-необхідний, а з другого боку – це засіб підкреслення, підсилення новизни семантики слова. Дієслова нанизуються одне на одне, наступне немовби уточнює попереднє, і всі разом вони різносторонньо характеризують певне явище: Токи в степу за вибалком стругають, // Дбайливо постіль стелять для зерна (4, «Переджнив'я») ; Осліпне світло, і поглухнуть грози (4, «В холодну сплячку, в стан анабіозу…») ; Підвівся берег, дихає натужно (3, «Серпнева ніч у місті») ; Бруклін лежить, – // Рани нічні зализує (4, «Ночівля в Брукліні») ; Прилетить[спомин] і крильми до вікна припаде (5, «Забіліли каштани») ; Вітер миється волоссям, // Палить люльку, // Крутить вус (2, «Минає день, прожитий!») ; Зчорноблений Дніпро реве, клекоче // Та каламуть горами підійма (4, «Наша одвічна пісня») ; Забулькав, зацокав і рушив годинник! (8, «Казка на старий сюжет»).

Можна виділити ще один спосіб реалізації значення дієслівних метафор – за допомогою широкого контексту, де важко визначити якісь певні обмежені структурно-семантичні прийоми конкретизації. Однак треба зазначити, що тут вирішальну роль відіграє метафоричність значення одного з іменників. Для викладу думки головне значення має зовнішній бік – слово, назва; контекст будується навколо слова, а це означає, що з художньою метою поет може будувати його навколо прямого значення слова, розгортаючи, продовжуючи його. Тому весь контекст сприймається як метафоричний. Наприклад: Город упився сонцем і співає. // Та так натхненно й так зеленорото! // Ще з стежки чую дужий бас осоту, // Йому берізка тонко підвиває. // На повну силу молочай горлає (15, «Через струмочок – павутинка мов місточок... «) ; Тут погода скажений мінливий собака // що то лащиться то гарчить // та туманом п'янким заходиться // кожна страчена мить (14, «Поема про каву»).

Отже, поети використовують широкий контекст для реалізації метафоричного значення з метою створення цілісної картини, образу. Такі конструкції включають в себе декілька компонентів зі стрижневим дієсловом.

 

 

У третьому розділі нашого дослідження було проаналізовано метафори, вживані у поезії сучасників за частиномовною приналежністю. Відповідно ми виділили три основних види:

метафору-іменник;

метафору-прикметник;

метафору-дієслово.

Нами було проаналізовано 110 одиниць метафор-іменників. Серед іменникових сполучень найпоширенішими структурами є генітивні конструкції. Вони виявляють тематичну різноманітність щодо поєднаних конкретно-чуттєвих понять, є дуже економними, у стислій формі містять глибокий зміст, зберігаючи метафоричну основу (перенесення, порівняння), та водночас – прозорі, зрозумілі і без контексту. У генітивному сполученні метафоризоване слово зберігає своє пряме значення і передає основну ознаку поняття, виступаючи смисловим ядром, а метафоризуючі слова переосмислюються під впливом словосполучуваності.

Для дослідження ми використали 125 метафор-прикметників і прийшли до висновку, що прикметникові метафоричні структури типу «прикметник + іменник» – явище поширене у поезії сучасних поетів. Прикметникові метафори, що містять значення кольору, побудовані на зорових відчуттях, тому вони легко виділяються семантично. Прикметник в основному виступає або в ролі означення до іменника, або в ролі предикатива. Переносність семантики прикметника розкривається лише у взаємодії його з іменником у межах словосполучення. Прикметникові метафори допомагають автору повніше охарактеризувати той чи інший предмет, образ, явище.

Нами було проаналізовано 140 одиниць метафор-дієслів. Це найбільша із досліджуваних нами груп. Здебільшого це словосполучення типу «дієслово + іменник». У порівнянні з іменником і прикметником, характер переносних значень дієслова набагато складніший і різноманітніший. Значення дієслова виступає як опосередковане значенням іменника. Тому при аналізі семантики дієслова не можна не враховувати семантики іменників, що граматично пов'язуються в тексті з дієсловом.

 

 

 

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всебічну охорону трудових прав працівників.

У