Метафора у сучасній українській поезії: структурно-семантичний аспект

Предмет:

Тип роботи:

Дипломна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

особистості з ключовими словами (дихати, плакати, кричати, тужити та под.) : Бентежиться струна «Вулиця Малишка»; Надвечір'я дихає теплом «Малюнок з натури»; В обіймах у пісенного роздолля // Послухаю, як дихає земля «Підстережу»; Під моїм вікном світанок дише «Макове поле»; Спить Земля, підібгавши ноги; Україна тужить в небеса «Прощання з Білашем»; Удосвіта росами плачуть зорі «Пісні про каганці»; На річці дико реготала крига (4, «Думка – балада про сопілкаря») ; Дерева плачуть соками землі «Дерева плачуть…»; Похмеляйся, спи, хропи, // Хай регочуться степи «Баштан»; Жах, що божевіллям галасує «Поема пам'яті»; Верби старі своє вже відплакали «У землю страждальницю сіймо зерна…»; серце кричало «Надя з Ліона»; І здалини мені Чорнобиль // Печально дивиться услід; [ніч]Громами зарегочеться з розпуки, // Допоки хмари зливу пронесуть «Ось доживу до молодого червня»; Зелені трави сивіли з розпуки «Думка великого степу»; Як гірко тужать степові дуби, // Хоч плакати дубам і не годиться «Дубове листя»; У степу сухім кричала спека «Незакінчена легенда»; Мій попіл труби видихали // У небо – в безвість, в небуття «Праведний гнів».

У ліриці Анатолія Мойсієнка часто зустрічаються метафори зі стрижневим словом «боліти», що вживаютьcя автором для передачі тяжкого психологічного стану ліричного героя: Болить крута нам доля наша «Аж гнуться хмар важезні мажі…»; ясна сонцезолоть і втіша, і болить «Силуети століть»; І наші думи нам болять «Аж гнуться хмар важезні мажі…».

Поширеними є метафори, в яких абстрактним поняттям, надаються властивості речовин та матеріалів: Скам'яніли // І серце, і очі (4, «Думка старої верби») ; День догорає (4, «Жінка. Готель. «) ; На стелі камінній горять письмена (5, «В Орманському лісі») ; Горить на обрії надія (5, «Марафон надії») ; Та що там струни – рвався кожен нерв (5, «Поетами назватись не спішим») ; От і гусне реальність, // от і стискає щільно, // Наче кохані обійми, – // обриси, // барви, звуки... (7, «Пророцтва Нострадамуса») ; І в опроміненім мажорі // Вже вибухала непокора (12, «Так грали чайки біло пінно…») ; А віддалік парує море сліз (4, «Ночівля в Брукліні») ; Мої сльози…люта ніч перемеле (11, «І кватирка не стишить уже ні жалів, ні плачу»).

Поетами активно продукуються метафори з використанням дієслівних лексем на позначення дій і процесів, таких, як клеїти, читати, писати, ткати та ін. : Ми б малювали разом істину – // Це так цікаво всім наперекір // Зливати фарби недосяжних відстаней // І пити біль та щастя зір (6, «Останній острів наростає») ; Ви цю ніч в'язали за коси (8, «Розмова») ; А потім якось склеїти себе з двох половинок (14, «Бути жінкою це дуже просто») ; хочу прочитати твоє обличчя (14, «Лист лиця») ; за сценарієм певним: // згрібати у копи серця (7, «Три осінні елегії») ; З інопланетної тиші // зіткано твій голос // я не люблю його лише // без нього голо (14, «Поема про каву») ; тиша на стінах пише (5, «Тиша і домовичок») ; Наше щастя писалось пальцем по піску (10, «Щастя») ; пише тобі осінь на аркуші білім і хворім (7, «Визначення поезії»).

Часто зустрічаються метафоричні образи з використанням лексеми плести: знов заплітаєм спочатку // Наше чадо єдине – Розмову в дві мишачохвостих коси (13, «30° у затінку») ; Вплітається в мене весна // коловертю сонця // трави і весни (1, «Такого вечора чекають місяцями») ; Дві надприродно сточені руки // Тримали полум'я, у синіх й жовтих стрічках // Заплетене у зелень висоти (6, «Минає день, прожитий... «).

У метафористиці сьогодення творяться дієслівні метафори на основі надання поняттям і явищам навколишньої дійсності непритаманних їм ознак і властивостей: висить високий сон на липах і дубах (3, «Я пам'ятаю довгу юну спину») ; Рубці горять від болю (1, «Сиджу, вся омита... «) ; зламалась // дорога від «мене»до «тебе» – // А людям на голови // раптом посипався вірш! (6, «Прогулянка озвучена ліхтарно») ; Розвісився вітер віником віхол, // стежки загородив рогачками заметів (10, «Під Новий Рік») ; А дим, …скляніє враз від лютого морозу (4, «Думка Норільська») ; Й нової зморшки слід чоло обпік (4, «При каганці») ; Лиш повітря, надихане, злиплось (8, «Гав!»).

Використання дієслівних метафор для характеристики образів дає змогу поетам досягти значного рівня одухотвореності природи та природних явищ, абстрактних понять тощо.

Категорії живого і неживого, фізичного і психічного в їх мовному вираженні не взаємовиключаючі, вони часто переплітаються, доповнюють одна одну в семантиці одного й того ж дієслова. Поняття, які передають риси, властиві живим істотам, у процесі пізнання людиною навколишнього світу впливають на вироблення понять про неживу природу, і особливо активну роль відіграють тут поняття активної діяльності. Поняття, вироблені людиною у процесі пізнання зовнішнього світу, пристосовуються до зображення дієслова (як і в інших частинах мови) можна побачити своєрідне відображення історичного процесу пізнання людиною реальної дійсності: людська думка йде від зовнішнього до внутрішнього, від ближчого до віддаленішого, від простішого до складнішого.

У поезії відбувається постійний процес оновлення загальномовних метафор, створення індивідуально-авторських образів. Уведення дієслів у лексико-семантичну