Методологія формування рефлексу здоров'я у шкільної молоді

Основними напрямами роботи з учнями пасивно-позитивного типу на уроках фізичної культури та в позаурочній фізкультурно-оздоровчій діяльності були: заохочення і допомога в удосконаленні та розвитку знань і умінь з основ здорового способу життя, фізичної культури і спорту; дотримання рухового режиму та ведення здорового способу життя; розширення ціннісних орієнтацій на здоровий спосіб життя, зміцнення здоров'я і формування стійкої мотивації до фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять; підготовка індивідуальних програм здорового способу життя; залучення цих учнів до проведення пропаганди здорового способу життя, занять фізичною культурою та спортом серед однокласників та товаришів; здійснення підготовки учнів до самостійних занять фізичними вправами в домашніх умовах та за місцем проживання; залучення їх до участі в марафоні, який проходив уздовж сухопутних кордонів України.

Робота зі школярами індиферентного типу на уроках фізичної культури та в позаурочній фізкультурно-оздоровчій діяльності була спрямована на: формування інтересу до проблем здорового способу життя і занять фізичними вправами шляхом зовнішнього стимулювання, ознайомлення їх з новими, популярними серед молоді й емоційно привабливими засобами фізичного виховання; досягнення ними на уроках фізичної культури легкодоступних близьких цілей особистісного характеру, що мають короткий термін реалізації в процесі занять фізичною культурою; отримання задоволення від занять фізичними вправами, поліпшення самопочуття та підвищення працездатності організму; зміцнення їхньої упевненості в собі, підвищення інтересу і мотивації до здорового способу життя та покращення здоров'я; привернення уваги учнів до проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, спортивних свят, вечорів, туристських походів, до написання рефератів і творів на теми здорового способу життя; ознайомлення їх з положенням про марафон для учнів і його значенням для зміцнення здоров'я та організації здорового способу життя.

У процесі формуючого етапу експерименту було апробовано декілька взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих технологій виховання, які, спонукаючи розвиток певних якостей особистості, забезпечували інтегративний вплив, необхідний для особистісного розвитку старших підлітків, здійснення внутрішньої саморегуляції ставлення до здорового способу життя. 

На формуючому етапі експерименту ставилися завдання допомогти учням школи №97 навчитися здійснювати адекватні самооцінку і самоаналіз, що мало стати передумовою розробки програм саморозвитку та самовдосконалення. Педагогічно доцільним з особистісно розвивальної точки зору стало формування школярами ідеальної моделі, ідеального образу себе, що представляє собою модель наступного кроку вихованця по шляху його саморозвитку. Процес фізичного самовдосконалення, базуючись на пізнанні учнями 89 класів своїх позитивних якостей і недоліків, містив визначення завдань саморозвитку, складання його індивідуальних програм. Постійна потреба організовувати себе, мобілізувати в подоланні зовнішніх та внутрішніх перешкод на шляху до поставленої мети вимагали певних вольових зусиль, пов'язаних з психічною напругою, потребою вольової регуляції поведінки тощо.

Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи дозволяє зробити висновок, що інтегративний підхід до формування у старших підлітків знань сутності, змісту і компонентів здорового способу життя у навчально-виховному процесі виявився ефективним, а вертикальна і горизонтальна диференціація обсягу знань сприяла чіткішому їх усвідомленню, систематизації, зміцненню і поглибленню. Так, кількість учнів школи №97 з високим рівнем знань основ здорового способу життя збільшилося з 11,3% до 30,7%, середнім – з 48,4% до 67,7%, низьким – зменшилася з 40,3% до 1,6%. Певна динаміка змін рівнів знань учнів школи №110 обумовлена вивченням проблем здорового способу життя в рамках інших предметів.

Отримані дані дають підстави для висновку, що особистісно зорієнтовані технології, активізація внутрішньої емоційно-мотиваційної сфери особистості, спонукання до самоактивізації у процесі фізичного саморозвитку сприяють позитивним змінам у ставленні старших підлітків до здорового способу життя. Зокрема, кількість учнів школи №97 з активно-позитивним ставленням в результаті формуючого експерименту збільшилася з 12,9% до 38,7%, пасивно-позитивним – з 56,5% до 61,3%, негативного ставлення до здорового способу життя старші підлітки даних класів не висловлювали. Зміни в ставленні до здорового способу життя учнів школи №110 були менш динамічними. Своєрідним показником ціннісних орієнтацій було прагнення старших підлітків організовувати свою діяльність на засадах здорового способу життя. В школі №97 на час завершення дослідження кількість школярів, які хотіли б вести здоровий спосіб життя, збільшилася з 26% до 87%, тоді як в школі №110 їх кількість не змінилася.

У результаті дослідження встановлено, що застосування тренінгових, проективних технологій виховання сприяло формуванню у школярів умінь планувати свою життєдіяльність на засадах здорового способу життя, розробляти індивідуальні програми саморозвитку, складати щадні режими дня, здійснювати самоконтроль за їх виконанням, забезпечувати необхідні санітарно-гігієнічні умови самостійно займатися фізичними вправами.

Аналіз отриманих на початку і в кінці експериментальної роботи даних виявив позитивні зміни у рівнях сформованості в учнів умінь самостійно використовувати засоби фізичної культури для підвищення резервів свого організму. Переміщення учнів школи №97 із групи з середнім рівнем у групу з високим, із групи з низьким рівнем у групу із середнім, порівняно з школою №110, було більш стійким і вираженим більшою мірою. Дані експериментальної роботи засвідчують, що максимального прогресу в порівнянні з початковим рівнем в школі №97 набули уміння школярів оцінювати стан