Методологія формування рефлексу здоров'я у шкільної молоді

Предмет:

Тип роботи:

Дипломна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

свого здоров'я і розвитку фізичних якостей на основі антропологічних даних і стандартизованих тестів, здійснювати самоконтроль за діяльністю основних функціональних систем організму, за якістю виконання фізичних вправ, а також ураховувати індивідуальні, вікові та статеві обмеження виконання певних вправ. Аналіз динаміки формування умінь фізичного самовдосконалення учнів школи №97 і школи №110 дає підстави зробити висновок про їх схожість, проте її зростання в школі №97 значно вище рівня школи №110. Зокрема, високого рівня умінь оцінювати стан здоров'я і розвитку фізичних якостей в школі №97 досягли 22,6% старших підлітків проти 6,5% на початку експерименту (у школі №110 – відповідно 12,5 % проти 7,8%), середнього – 62,9% проти 27,4% на початку експерименту (у школі №110 відповідно 37,5% проти 28,1%), на низькому рівні в школі №97 залишилося 14,5% учнів у порівнянні з 66,1% на початку дослідження (у школі №110 – відповідно 49,4% проти 65%).

Встановлено, що в школі №97 високого рівня розвитку умінь дотримуватися правил безпеки при виконанні фізичних вправ досягли 59,7% старших підлітків, середнього – 40,3%, всі учні з низьким рівнем даних умінь поліпшили свої показники до середнього рівня, тоді як у школі №110 школярів з високим рівнем цих умінь було зафіксовано після експерименту 45,3%, з середнім – 46,9%, з низьким рівнем залишилися 7,8% учнів. На час завершення дослідження 17,7% учнів школи №97 змогли оволодіти уміннями надавати першу долікарську допомогу у випадку травм і пошкоджень на високому рівні, 35,5% – на середньому, 46,8% залишилися на низькому рівні (у школі №110 відповідно 7,8%, 18,8%, 73,4%).

Початковий рівень сформованості таких умінь, як планувати свою фізкультурно-оздоровчу діяльність, ураховувати індивідуальні, вікові та статеві обмеження виконання певних фізичних вправ, здійснювати самоконтроль діяльності функціональних систем організму, якості виконання фізичних вправ, забезпечувати санітарно-гігієнічні вимоги в процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності – у школярів школи №110 був навіть вищим, ніж у школі №97. Однак динаміка їх розвитку, як показує якісний аналіз, вища в учнів школи №97. Наприклад, кількість учнів з високим рівнем умінь планувати свою фізкультурно-оздоровчу діяльність в школі №97 зросла з 9,7% до 29%, із середнім – з 24,1% до 57,7%, з низьким – зменшилася з 66,2% до 19,3%. У школі №110 кількість учнів з високим рівнем розвитку даних умінь збільшилася з 10,9% до 12,5%, із середнім – виросла з 25% до 29,7% за рахунок зменшення кількості учнів з низьким рівнем.

Цілеспрямована робота в школі №97 щодо запобігання навчальних перевантажень учнів, розробка старшими підлітками індивідуальних режимів дня, програм фізичного самовдосконалення сприяли вивільненню резервів часу на збільшення тривалості їхньої самостійної фізкультурно-оздоровчої діяльності. В школі №97 кількість учнів, які витрачали на самостійні заняття фізичними вправами до двох годин щодня, збільшилася з 6,5% до 13%, півтори години – з 3,2% до 8,0%, годину – з 16,2% до 25,8%, 40 хвилин – з 17,7% до 22,5% за рахунок зменшення кількості школярів, які приділяли цьому компоненту здорового способу життя 30 хвилин (з 25,8% до 16,2%), 20 хвилин (з 24,1% до 14,5%) і зовсім не займалися самостійно фізичними вправами.

Реалізація завдань дослідження, впровадження особистісно-розвивальної технології фізичного виховання сприяли зростанню показників фізичної підготовленості старших підлітків школи №97, просуванню їх з низького і нижчого за середній рівнів на вищий за середній та високий. Запропонований і впроваджений руховий режим позитивно вплинув на розвиток витривалості, швидкості, сили, спритності учнів школи №97. Стан фізичної підготовленості старших підлітків школи №110 поліпшився несуттєво і залишився в основному на низькому і середньому рівнях. Це дає підстави стверджувати, що апробовані в процесі експериментальної роботи форми і методи розвитку фізичних якостей старших підлітків у навчально-виховному процесі на засадах інтегративного і диференційованого підходів виявилися ефективними.

Про дієвість програми експериментальної роботи свідчить зниження кількості захворювань учнів школи №97. При цьому, якщо кількість простудних захворювань старших підлітків школи №97 зменшилася у середньому на 18%, інфекційних – на 17%, то в школі №110 ці показники майже не змінилися. Таким чином, можна стверджувати, що формування здорового способу життя засобами фізичного виховання сприяло підвищенню резервів здоров'я старших підлітків, стійкості їхнього організму до простудних та інфекційних захворювань.

В школі №97, порівняно з школою №110, більше учнів підвищили свій рівень здорового способу життя: кількість старших підлітків з високим рівнем збільшилася з 11,3% до 27,5%, із середнім – з 42,0% до 64,5%, з низьким – зменшилася з 46,7% до 8%. В школі №110 тенденція переходу учнів із середнім рівнем здорового способу життя у групу з високим і з низьким рівнем у групу із середнім виражена меншою мірою (рис.3.1).

Апробація сучасних педагогічних технологій виховання здорового способу життя учнів 8-9 класів, оцінювання їх ефективності свідчать, що: результативність цих технологій обумовлюється рівнем готовності до їх застосування як педагогів, так і школярів; ефективність педагогічних технологій як засобу виховання здорового способу життя старших підлітків підвищується за умови усвідомлення школярами особистісної цінності і значущості тих чи інших видів фізкультурно-оздоровчої діяльності, включення їх у навчально-розвивальну діяльність на оптимальному для кожного учня рівні складності.

Аналіз результатів формуючого етапу експерименту переконує, що вироблення в учнів умінь проектування і здійснення фізичного самовдосконалення та саморозвитку є важливою передумовою реалізації їхніх прагнень до