Методичні матеріали з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням) « до теми «Ділові папери як засіб мовної комунікації»

Структура тексту:

- загальні положення;

- права працівника;

- обов’язки працівника;

- оплата праці та соціально-побутове забезпечення працівника;

- обов’язки організації чи установи;

- зміни та умови розірвання контракту;

- відповідальність сторін і вирішення спорів;

- юридичні адреси сторін;

- узгодження.

Контракт складається у двох примірниках – по одному для кожної сторони. Про це зазначається в тексті контракту.

Зразок титульної сторінки:

 

Трудова угода

Трудова угода – це документ, що укладається між організаціями і працівниками, які не входять до складу цієї організації, для виконання певних робіт, коли ці роботи не можуть бути виконані на договірних засадах з відповідними установами та підприємствами.

Реквізити:

- назва документа (трудова угода) ;

- дата і місце складання;

- перелік сторін, що уклали угоду;

- зміст угоди із зазначенням обов’язків виконавця і замовника;

- юридичні адреси сторін;

- підписи сторін;

- печатка підприємства або організації.

Укладається в кількох примірниках, один з яких видається виконавцеві, а інші зберігаються у справах організації-замовника.

Формуляр-зразок:

Договір

Договір – це угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Договір може бути укладений між окремими громадянами, між громадянами й організаціями та між організаціями.

Реквізити договору постачання:

- назва документа (договір) ;

- місце і дата укладання договору;

- вступна частина (назви сторін, що укладають договір, посади, прізвища, імена й по батькові осіб, що підписують договір, із зазначенням за їх повноважень) ;

- предмет договору (точна назва, кількість, а в разі необхідності – асортимент продукції, що підлягає постачанню) ;

- характеристика якості продукції;

- вимоги, що ставляться до тари й упакування;

- зазначення цін на продукцію;

- термін і порядок відвантаження продукції;

- порядок розрахунків;

- порядок кількісного й якісного приймання продукції;

- додаткові умови до договору;

- вказівки на майнову відповідальність за невиконання зобов’язань постачальником або споживачем;

- виклад порядку розгляду суперечок;

- загальна сума договору;

- загальний термін дії договору;

- юридичні адреси сторін, що укладають договір;

- підписи й печатки сторін, що уклали договір.

Додатком до договору, як правило, є специфікація, що характеризує продукцію, яка підлягає постачанню.

Формуляр-зразок договору постачання:

Візитівка

Історія візитівок (візитних карток) досить давня, але загальноприйнятим атрибутом етики ділових стосунків в Україні вони стали тільки в наш час. Візитівки дають інформацію про прізвище, ім’я, по батькові, посаду, найменування й адресу установи, в якій працює власник візитівки, номер його робочого, а при необхідності – домашнього телефону.

Використовуються візитівки в таких випадках:

- інформування в момент знайомства про себе і свою організацію (фірму) ;

- інформування про себе осіб, в контактах з якими ви зацікавлені;

- підтримування контактів з партнерами;

- вітання зі святом чи іншою подією;

- вираження подяки, співчуття;

- супроводження подарунка чи квітів.

Чітких правил стосовно розмірів візитних карток немає. Але зазвичай картки чоловіків трохи більші, ніж у жінок. Розмір сучасних ділових карток у середньому 90х50 мм для чоловіків і 80х40 мм – для жінок. Класична ділова візитівка виготовляється з товстого білого картону. Текст друкується розбірливим чорним шрифтом. Єдина допустима кольорова пляма – рекламний знак фірми у верхньому лівому кутку. Вгорі – назва фірми, де працює власник картки. По центру – його ім’я і прізвище (у нашій практиці – ім’я, прізвище та по батькові), під ними – посада. У лівому нижньому кутку – адреса фірми, у правому – телефони. Можливий варіант, коли телефон, факс і адреса зазначаються в правому нижньому кутку, а лівий залишається порожнім. Часто поряд з телефонами подаються контактні години для зв’язку.

Особиста візитівка може також містити відомості про звання і вчений ступінь власника (професор, доцент, доктор, генерал-полковник, кандидат педагогічних наук тощо), які вказуються під ім’ям.

 

 

 

1. Довідка.

2. Оголошення.

3. Прес-реліз.

4. Протокол.

5. Витяг з протоколу.

6. Довідка

 

Довідка – документ, що містить опис та підтвердження тих чи інших фактів і подій.

Довідки поділяють на службові та архівні.

Службові містять інформацією про факти та події службового характеру; оформляються на загальному бланку установи або аркуші паперу з реквізитами.

Архівні засвідчують наявність у документах архіву відомостей, що стосуються предмету запису; оформляються на загальному бланку установи.

Реквізити довідки:

• назва відомства, установи (адресат) ;
• назва виду документа (довідка) ;
• дата; місце укладання;
• заголовок до тексту, текст;
• підпис, печатка.

Службова довідка повинна об’єктивно відображати стан справ, тому її складання потребує ретельного відбору та перевірки відомостей, зіставлення й аналізу отриманих даних. У ній можуть наводитися таблиці, приєднуватися додатки.

Зразок: