Місце органів внутрішніх справ та органів державної влади в системі управління

До найбільш відомих правозахисних організацій можна віднести наступні: Харківська правозахисна група, Українська Гельсінська спілка з прав людини, Вінницька правозахисна група (та Правозахисний центр «Поступ».

На даний час флагманом правозахисту можна назвати Харківську правозахисну групу, лідер якої, Євген Захаров, був одним з кандидатів на посаду Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (омбудсмена).

Сьогодні до складу ХПГ входять більше п’ятдесяти чоловік – журналісти, історики, філологи, юристи, математики, фізики, програмісти, вчителі, інженери, студенти. У штаті працюють 17 осіб, решта – за сумісництвом та на громадських засадах. Надаємо коротку інформацію про результати роботи за проектами, які виконуються ХПГ [13]

 Одним з тисяч прикладів діяльности таких груп є нещодавній випадок, коли Вінницька правозахисна група інформувала суспільство про порушення адміністрацією Стрижавської виправної колонії №81 норм чинного законодавства України та відповідних норм міжнародного права, наслідками якого стали незаконне перешкоджання адвокату в наданні правової допомоги засудженим, які звернулись за допомогою та незаконним позбавленням права на отримання доступу до правової допомоги засудженим.

Можна приводити багато вдалих заходів проведених правозахисними організаціями в Україні, але варто більш зупинитись на зворотній стороні медалі.

Про переслідування правозахисників говорять не тільки в Україні, але й в світі. Міжнародна федерація з прав людини вперше згадала Україну у своїй щорічній доповіді щодо переслідувань та порушень прав правозахисників. Організація відзначила, що українські активісти за останній рік періодично зіштовхуються із погрозами, розгонами мирних зібрань, застосуванням сили з боку міліції, тощо. 

Україну віднесли до країн із найбільш серйозними фактами порушень прав людини. До цієї категорії також увійшли Ірак, Сирія, Афганістан, Пакистан, Уганда та інші країни.

За словами голови міжнародного проекту Федерації “Обсерваторія захисту правозахисників” Хуго Габберо, «саме правозахисники та їх захищеність є індикатором ситуації з дотриманням прав людини в країні». У доповіді також зазначається, що: «Позитивом, на відміну від Росії, наприклад, у нас є відсутність короткострокових арештів. Наразі в Україні за ґратами не перебуває жоден правозахисник, але влада знаходить інші методи впливу”, говорить виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський. 

«Якщо будуть захищені права правозахисників, то і права людини будуть краще захищені», пояснив концепцію проекту Хуго Габберо.

Давайте нижче розглянемо більш детально предмет, завдання і функції правозахисних організацій.

 Правозахисні організації працюють в багатьох напрямках, але з поміж них можна визначити декілька основних до яких належать:

-захист прав людини в конкретних випадках (звернення заявника про надання безкоштовної правової допомоги):

-представлення інтересів громадян в судових, прокурорських органах;

-надання правових консультацій;

- поширення інформації про права людини, правове виховання; 

-участь організацій у нормотворчості, зокрема локальній (можливість внесення змін до проектів регуляторних актів, громадське обговорення);

-проведення громадської експертизи в органах виконавчої влади. 

-членство організацій в громадських радах при виконавчих органах.

Усі напрямки тісно взаємопов’язані, робота тільки в одному не може бути ефективною. Якщо займатися тільки захистом громадян, то правозахисні організації приречені на вічну боротьбу з державою. Незнання людьми своїх прав та інструментів захисту, законодавства, як і раніше, несе загрози правам людини. 

Правове виховання і викладання прав людини, знання громадянами своїх прав, національних і міжнародних механізмів їхнього захисту необхідні для успішного відстоювання своїх прав і утвердження правової свідомості в державі. Аналіз стану з прав людини передбачає аналіз законодавства, судової й адміністративної практики, їхньої відповідності нормам міжнародного права, спостереження за законодавчим процесом, ініціювання необхідних змін у законодавстві і правозастосовній практиці. [14]

Для проведення такого аналізу необхідне й знання Міжнародних Конвенцій у галузі прав людини, внутрішнього законодавства і судової практики, зокрема, практики Європейського суду з прав людини. 

В ідеалі було б добре, коли організація займалась би одним ключовим напрямом — наприклад, тільки правом на життя, або тільки правом на захист від катувань і жорстокого поводження, або тільки свободою виявлення поглядів, свободою слова і свободою інформації, або тільки свободою совісті і т.д. Проте правозахисних організацій дуже мало, тому вони змушені займатися розглядом порушень найрізноманітніших прав людини, працюючи в режимі «швидкої допомоги» з непередбаченими викликами. Більш ефективній роботі сприяла б спеціалізація організації, коли обравши одне або декілька ключових напрямів, займалися ними систематично і глибоко з року в рік.

Предметом контролю є поточна державна політика в галузі правозахисту, рішення, дії (бездіяльність) державних органів та їх посадових осіб, у результаті яких порушуються права і свободи людини, або створюються перешкоди для здійснення людиною своїх прав і свобод, або людина незаконно залучається до виконання яких-небудь обов'язків або незаконно притягається до відповідальності. Ці порушення, перешкоди і примус можуть бути системними, тобто стосуватися не однієї людини, а групи людей, тому організації подекуди можуть розглядати колективні заяви і скарги громадян.

Подекуди правозахисна діяльність буде переслідуватись відповідними органами, перевірками, численними викликами на «відверту розмову», але становлення