Місце органів внутрішніх справ та органів державної влади в системі управління

Успіх роботи міліції багато в чому залежить від зв'язків з громадськістю, взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами, цілеспрямованої роботи і правильного використання сил і засобів. До виконання покладених на неї завдань вона має право залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законодавством, що регламентує профілактичну і оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією заборонено. Громадяни можуть брати участь в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями як індивідуально, так і колективно. Одна з форм індивідуальної участі — інститут позаштатного співробітництва. Колективна участь здійснюється в таких організаційних формах, як добровільні народні дружини з охорони громадського порядку, товариські суди та ін. [28]

Сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю зобов'язані державні органи, громадські об'єднання, посадові особи, трудові колективи.

Взаємини у сфері діяльності міліції між МВС України та відповідями органами інших держав і міжнародними організаціями поліції будуються на основі міждержавних або міжурядових угод, а також угод між МВС України та цими органами і організаціями.

Додержання законності у діяльності міліції забезпечується відомчим контролем, наглядом прокуратури, контролем судових органів, а також шляхом оскаржень незаконних дій її працівників.

Отже, з усіх наведених вище ознак витікає, що міліція — державний озброєний орган виконавчої влади, яка є складовою частиною не лише Міністерства внутрішніх справ і державного апарату, але й механізму української держави.

Для успішного виконання міліцією поставлених перед нею основних завдань необхідне її кардинальне структурне, кадрове та матеріально-технічне реформування з урахуванням кращого європейського та світового досвіду організації та діяльності поліції. Чисельний склад міліції має бути доведений до оптимальної величини на підставі зроблених на науковій основі розрахунків. Комплектувати особовий склад міліції слід на контрактних засадах з числа освічених, непідкупних, психічно і фізично здорових, відданих народові України громадян. Потребує поліпшення матеріально-технічна оснащеність міліції на рівні сучасного науково-технічного прогресу та з урахуванням зарубіжного досвіду. [29]

Необхідно збільшити розміри державного фінансування Міністерства внутрішніх справ. Це сприятиме прискоренню процесу реформування міліції, дозволить поліпшити її матеріально-технічну оснащеність, підвищити соціальний захист її особового складу. Адже не таємниця, що саме недостатній матеріальний стан та низька соціальна забезпеченість є тим фактором, що спричинює корисливі правопорушення серед працівників міліції.

Потребує удосконалення існуюча правова основа організації та діяльності міліції. У той же час зусилля відомчої науки мають бути спрямовані на наукову розробку правової основи організації та діяльності майбутньої реформованої національної правоохоронної структури.

Звичайно, тут викладені лише окремі пропозиції, спрямовані на удосконалення діяльності міліції. А взагалі це доволі широка тема, що заслуговує на окреме висвітлення. [30]

Таким чином, з урахуванням національних інтересів та особливостей, історичного власного та кращого зарубіжного досвіду міліцію України, я вважаю, доцільно реорганізувати у принципово інший за своєю суттю орган виконавчої влади —поліцію, оскільки ця назва відповідає справжньому її призначенню. У колишній союзній державі міліція була спеціалізованим воєнізованим державним органом, орієнтованим на виконання перш за все політичних завдань. Поліція — слово грецького походження, що означає назву державного органу, через який держава здійснює діяльність щодо управління у сфері охорони громадської безпеки та правопорядку.

 

 

1.Закон України Про міліцію від 20.12.1990 № 565-XII Зміст 

2.Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – п.17 с. 92

3.Калинина Л.А. Щодо питання о принципах організації та функціонування органів внутрішніх справ // Адміністративне право і процес. – 2010. – № 4. – С. 12-14.

4.Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011

5.Плішкін В.М.І Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 694с.

6.Бахрах, Д. Н. Вопросы законности в государственном управлении / Д. Н. Бахрах //Правоведение. -1992. - № 3. - С. 3 - 12

7.Козырин А.Н. Административное право. Издательство "СПАРК", 1996. - 229 с.

8.Страшун А.Б. Административное право зарубежных стран. Учебник. - М., 2003. – 131 с.

9.Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 36

10. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 02.11.2011 № 1835-III

11. Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дяченко та ін. Адміністративне право України: Підручник/ За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с. 

12. Чиркин В.Е. Административное право. Учебник. - М., 2004. – 249 с.

13. Електроний ресурс. Харківська правозахисна група http://www.khpg.org/index.php?r=1.1

14. Андрій Глуховський Діяльність правозахисних організацій в Україні: аналітична стаття, 2008. – 13с.

15. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 736 с. 

16.Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К., 1998. С.45-46.

17.Битяк Ю.П. Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред.Ю. П. Битяка. - Харків: Право, 2001. – С.207-208.

18. Федоренко В. Л. Проблеми визначення та класифікації центральних органів виконавчої влади: теоретико-методологічні та нормопроектні аспекти / Федоренко В. Л., Чипенко І. І., Рубан Т. П. // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 11-12. – С. 47–62.

19. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретично дискусії // Право України. – 2003. - № 5. – С. 117 – 119

20. Волкова Л.П. Компетенція органів виконавчої влади: поняття і умови встановлення // Адміністративне право і процес. – 2008. – № 5. – С. 5-9.

21. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 736 с. 

22.Веремеенко И. И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. Части 1 и 2. - М., 1991-1992.

23. Макаров Г. В. Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування у межах нової системи територіальної організації влади в Україні. / Наукова стаття // Національний інститут стратегічних досліджень – К., 2011. – 54 с

24. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. - М., 1973. - С. 18.

25Тихомиров Ю.А. Социальные управляющие системы // Советское государство и право. – 1970. - № 5. – С. 67-68.

26. ЗУ «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від від 26.03.92 N 2236-XII

27.Чабан В. Т. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України. Навч. посібник.- К.: Атіка, 2002.- 144 с.

28.Грицай Г.И. Про адміністративні регламенти органів внутрішніх справ // Адміністративне право і процес. – 2009. – № 4. – С.10-12.

29.Ярмакі X. П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: Монографія.- Одеса: Юрид. література, 2006.- 336 с

30. А.П. Тимченко Міліція у механізмі державного управління / Наукова стаття. – Острог, 2012. – 215 с.