Міжбюджетні відносини в Україні

Враховуючи те, що фінансова безпека є багатоаспектним явищем [11; 12], існує кілька визначень понять фінансової та бюджетної безпеки. З нормативної точки зору, яку поділяє ряд авторів, фінансова безпека розуміється як такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання, є однією зі складових економічної безпеки [13-15]. Бюджетна безпека, як складова фінансової безпеки, в свою чергу, розглядається як стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного та місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів [13]. Будь-яке явище у сфері безпеки слід вивчати як ціле, відносно самостійне, що включає ряд явищ меншого масштабу, з іншого – ціле – безпосередню частину більшого явища, що відчуває його вплив і впливає на нього; нова якість цілого в порівнянні із звичайною сумою його частин виникає завдяки структурі, що представляє спосіб поєднання і взаємозв'язку компонентів, що входять в нього [16].

Комплексний аналіз індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно важливих загроз дозволяє провести інтегральну оцінку рівня економічної безпеки в цілому та за окремими сферами діяльності. Проведення моніторингу рівня фінансової безпеки, для якого застосовуються відповідні індикатори з визначеними пороговими значеннями (табл. 2. 1), необхідне для прийняття управлінських рішень щодо аналізу, відвернення та нейтралізації реальних та потенційних загроз національним інтересам у даній сфері.

Наведені данні свідчать про наявність таких загроз для безпеки національної економіки в бюджетній сфері, як: завищення фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну сферу; неприпустимі розміри амплітуди коливань видатків на одну особу між окремими регіонами; нерівномірний розподіл трансфертів, що надаються місцевим бюджетам з державного бюджету; зростання рівня загального обсягу державного боргу, особливо зовнішньої заборгованості.

 

 

Таким чином ми можемо констатувати, що не зважаючи на те, що більш ніж 15 років тому дослідниками визнавалося, що «саме розбалансованість Державного бюджету є головним дестабілізуючим чинником кризи державних фінансів» [14], це питання залишається вкрай актуальним і понині. Недостатньо продумана державна політика у бюджетній сфері часто призводить до розбалансування фінансових потоків, переведення дефіциту державного бюджету в приховану форму, ще більш небезпечну, що може стати причиною загострення макроекономічної ситуації.

Вжиття активних заходів стимулювання розвитку економіки, проведення важливих реформ, оперативне реагування на загрози світової кризи мають сприяти забезпеченню економічного зростання в Україні після різкого падіння у 2012 році, яке було одним із найглибших у світі. Проведені дослідження свідчать про наявність тісного зв’язку між розміром бюджетного дефіциту і величиною державних витрат та економічним зростанням, зокрема, зі 146 досліджених країн, у групі, де бюджетний дефіцит перевищував 10% ВВП, темпи економічного зростання стають від’ємними (-0, 8% у середньому на рік), а у групі країн, де зафіксований профіцит бюджету спостерігалися найвищі темпи економічного зростання (2, 8% у середньому за рік) [12].

Розвиток економіки України протягом 2013-2014 рр. відбувався на тлі зовнішніх викликів, що характеризувалися нестабільністю та різкою зміною трендів очікувань (МВФ тричі протягом 2014 року переглядав оцінки розвитку світової економіки в бік зменшення: з 4, 4% у квітні до 3, 8% за підсумком року). Незважаючи на уповільнення розвитку світової економіки (з 5, 2% в 2013 р., до 3, 8% в 2014 р.), нестабільність на сітових фінансових та товарних ринках, темпи зростання економіки України прискорились (хоча додатковий внесок у зростання показників обумовлений статистичним ефектом низької бази порівння -2012 р.), про що свідчить динаміка ВВП (табл. 2. 2.).

 

 

Темпи розвитку економіки, введення в дію Податкового кодексу України, нової редакції Бюджетного кодексу забезпечили позитивну динаміку бюджетних показників. Рівень виконання річного показника надходжень до державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України зі змінами, становив в 2014р. -103, 5%, в 2013р. – 100, 8%, в 2012р. – 85, 5% (хоча, якщо порівняти з плановими показниками без вказаних змін, ситуація інша: в 2014р. -111, 7%, в 2013р. – 96, 5%, в 2012р. – 87, 4%). За висновками Колегії рахункової палати України [19] зменшення визначених законом доходів державного бюджету свідчить про їх нереальність, нестабільність бази оподаткування та низький рівень адміністрування податків та зборів. Протягом 2013-2014 рр. темпи зміни доходів державного бюджету та між бюджетних трансфертів перевищували темпи зміни ВВП. Уповільнене збільшення видатків держбюджету у порівнянні з ВВП у 2014 р. є позитивним, але активне зростання між бюджетних трансфертів свідчить про перенесення частини бюджетних видатків на місцевий рівень.

Бюджетна система України, як основна ланка фінансової системи, розбудовується з урахуванням особливостей державного устрою. Пошук оптимального варіанту у побудові децентралізованої моделі міжбюджетних відносин унітарної України привів до запровадження в