Міжбюджетні відносини в Україні

Предмет:

Економіка

Тип роботи:

Дипломна робота

К-сть сторінок:

110

Мова:

Українська

Оцінка:

кон’юнктури протягом 2014р. істотних змін щодо суверенних кредитних рейтингів України не відбулося. Майже половину дефіциту бюджету профінансовано за рахунок неборгових джерел – надходжень від приватизації державного майна – 11, 5 млрд. грн. За рахунок надходжень від розміщення боргових зобов’язань (за вирахуванням витрат на погашення боргу – 45, 6 млрд. грн.) профінансовано 35, 1 млрд. грн.. Втрати від операцій з активного управління державним боргом (операції спрямовані на зменшення ризиків, пов'язаних з державним боргом, та/або отримання економії коштів державного бюджету, додаткових надходжень до державного бюджету) становили 23, 0 млрд. грн. [18]. Крім того, здійснення внутрішніх запозичень шляхом розміщення та подальшої передачі державних облігацій, практично в повному обсязі до НБУ, матиме як наслідок значне підвищення інфляційної компоненти, значне зниження рівня бюджетної безпеки.

Необхідно зазначити, що зростання фактичних державних витрат, в тому числі бюджетних видатків, дефіциту, у великій мірі обумовлюється правилами прийняття політичних рішень, оскільки, як доведено теорією суспільного вибору, в умовах представницької демократії в процесі прийняття законодавчих та політичних рішень кожен кожен суб’єкт політичного процесу виходить з власних переваг (у кращому випадку з переваг своїх виборців). І, таким чином, особливості прийняття рішень, в тому числі бюджетних, завжди приховують в собі небезпеку невиправданого збільшення державних видатків (за визначенням Дж. Б’юкенена «загрозу Левіафана») [25].

На практиці це часто призводить до того, що фінансовий дефіцит використовується політиками як засіб купівлі голосів виборців, оскільки зростання державних видатків, враховуючи непопулярність зростання податків, стає найважливішим інструментом отримання політичної підтримки. В Україні такий стан речей має безліч яскравих прикладів, до яких зокрема відносяться парламентські вибори 2010 року, президентські вибори 2013/11 рр., коли лідери виборчого процесу у погоні за голосами виборців практично змагалися у передвиборчих обіцянках щодо розширення соціальних програм і збільшення соціальних виплат [26] та рішення Верховною Ради щодо збільшення рівня мінімальної заробітної плати та пенсійного забезпечення, незважаючи на негативну динаміку бюджетних надходжень.

Суттєвою проблемою фінансового забезпечення є те, що доходна частина бюджету формується на відносно стабільній базі (що є дуже позитивним моментом), а видатки здійснюються в умовах реальної ринкової економіки з властивими їй негативними проявами – інфляцією, ростом цін, часто непрогнозованим, тощо. Це створює значні проблеми для органів місцевого самоврядування у виконанні їх повноважень, передбачених законодавством.

Усі зазначені чинники є важливими і вони суттєво впливають на ефективність системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні. Але головними недоліком і проблемою чинної системи вважається те, що вона не створює стимулів для органів місцевого самоврядування збільшувати зусилля щодо наповнення доходної частини бюджету та нести відповідальність за використання ресурсів. Жодна система бюджетного фінансування не може функціонувати ефективно, якщо вона не створює дієвих стимулів для органів місцевого самоврядування у нарощуванні ними економічної потужності та розширенні бази оподаткування без загрози втратити додаткові доходи повністю, або значну їх частину.

Дослідниками питань економічної безпеки неодноразово підкреслювалося, що існуюча податкова система є непомірним тягарем для товаровиробників, пригнічує виробництво, провокує несплату податків у бюджет держави та створює серйозну загрозу економічній безпеці Україні, і для економічного зростання й успішного функціонування національної економіки необхідно створити зрозумілу, стабільну, ефективну податкову систему [14; 15].

Більше того, у сучасних умовах фінансової нестабільності і недосконалості податкового законодавства і законодавства, що регулює економічну діяльність, якщо не буде створено стимулів для органів місцевого самоврядування по збільшенню обсягів надходжень до місцевих бюджетів, наслідки інших економічних реформ будуть далекими від очікуваних. Адже органи влади на місцях краще, ніж будь-хто інший, знають реальну економічну ситуацію на підприємствах, що знаходяться на їх території, і можуть на неї ефективно впливати. Сучасна ж система фінансового забезпечення місцевого самоврядування на Україні скоріше стимулює споживацькі настрої у витрачанні коштів, а не активну мобілізацію коштів з можливих джерел та створення умов для економічного зростання та розширення бази оподаткування.

На якість прийняття бюджетних рішень впливає наявність необхідної інформації та стимулів, які сприяють її перетворенню в необхідні рішення, а також ступінь прозорості управлінських дій в бюджетній, податковій сферах.

Згідно умов Міжнародного валютного фонду необхідними передумовами прозорості та сталого стану державних фінансів є: прозорість процесів підготовки проекту бюджету, його виконання та звітності; доступність інформації про минулу, поточну, прогнозовану на майбутнє діяльність уряду; чіткість механізмів координації, регулювання бюджетної діяльності, відносин між органами державного управління та національною економікою; забезпечення гарантій якості бюджетно-податкової інформації, її незалежного контролю.

До необхідних норм та правил прийняття рішень щодо державних видатків, що сформовані під впливом норм та правил суспільного життя, належать [9]:

‒пряме обмеження бюджетних видатків (наприклад, обмеження темпів зростання бюджету, співставлення темпів зростання державного бюджету та ВВП тощо) ;

‒встановлення процедурних обмежень при прийняття бюджетних рішень (рішення щодо внесення змін до бюджету, збільшення видатків, державної заборгованості) мають прийматися більшістю голосів у дві третини депутатів;

‒встановлення структурних обмежень (законодавчі акти, що призводять до збільшення державних видатків (підвищення середньої заробітної плати в державному секторі, збільшення пенсій, додаткові соціальні гарантії) мають прийматися тільки за наявності в розпорядженні держави відповідних доходів) ;

‒оцінка фіскальних ризиків (завищення прогнозних значень ВВП через переоцінку реальних темпів економічного розвитку призводить до завищення номінальних бюджетних доходів та прийняття рішень про збільшення