Міжбюджетні відносини в Україні

Місцева влада може мати право встановлювати податкові пільги підприємствам, що відіграють соціально важливу роль у регіоні.

2. Подолання недостатності місцевих доходних джерел, яке можливе через надання владним структурам регіонів права самостійно вводити територіальні надбавки до місцевих податків, виходячи з особливостей структури виробництва конкретного регіону. Удосконалення системи місцевого оподаткування сприятиме підвищенню ефективності регіональної податкової політики. Інакше кажучи, система місцевих податків і зборів має бути вмонтованим механізмом адаптації в установлених межах.

Можливо запровадити механізми зацікавленості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у зміцненні місцевих фінансів шляхом закріплення за місцевими бюджетами на довгостроковій основі частки загальнодержавних надходжень.

Слід здійснювати визначення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів на основі диференційованих коефіцієнтів, що враховують місцеві особливості, рівень розвитку регіону.

3. Запровадження нового елементу здійснення місцевого бюджетного процесу – усунення транзитивності загальнодержавних податків. Право оподаткування і здійснення податкової політики має уможливити органам влади різних рівнів брати свою справедливу частку доходів від наслідків економічного розвитку, що є засобом недопущення залежності конкретних рівнів від одних потоків надходжень. Тим самим досягатиметься поєднання принципів двоканального бюджету і усунення транзитивності податків за допомогою встановлення різних ставок оподаткування.

Коригування діючої формули розрахунку доходної частини місцевих бюджетів з урахуванням підвищених потреб розвитку слаборозвинених (відсталих) і депресивних (структурно-слабких) регіонів, з метою підвищення ефективності надання їм субвенцій.

Формування ресурсного мінімуму (мінімальної ресурсної бази) в органах місцевого самоврядування, до якого входять надходження від місцевих податків і зборів та комунальну власність.

Здійснення об'єднання фінансових можливостей територіальних громад для вирішення своїх соціально-економічних проблем, що дозволить зменшувати видатки на забезпечення діяльності органів управління.

Розрахунок нормативів соціальних видатків з урахуванням регіональної та місцевої специфіки. Слід запровадити формування державного та місцевих бюджетів у галузях освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та культури на основі загальнодержавних соціальних стандартів.

В Україні наявні можливості введення окремих елементів моделі бюджетного федералізму. Модель дозволяє в умовах самостійності, відносної автономії кожного бюджету поєднувати фіскальні, соціальні й економічні інтереси центру з інтересами адміністративно-територіальних одиниць та органів місцевого самоврядування.

Під час формування бюджетних доходів в Україні використовується єдиний підхід до всіх регіонів і не враховується їх дійсний економічний стан на стадії формування доходної частини бюджету. Тому для визначення «внеску» регіону в економіку держави необхідно розмежувати об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на результати виробництва. Лише після оцінки ресурсного потенціалу можна порівняти результати виробничого внеску окремих регіонів.

В аспекті реформування системи міжбюджетних відносин суб'єктами таких відносин мають стати не тільки АР Крим, міста Київ, Севастополь, області, райони, міста обласного, республіканського (в АР Крим) та районного значення, селища, села.

Як було зазначено вище, для цього вже було прийнято ряд законодавчих актів. Особливо важливими ці питання стають у контексті проведення адміністративно-територіальної реформи, оскільки бюджетна реформа має відбуватися паралельно з реформою адміністративно-територіального устрою.

Основний напрям реформи міжбюджетних відносин – наявність інституційної стійкості при розмежуванні повноважень і відповідальності, що не може бути порушено в односторонньому порядку. Для реалізації такої стратегії потрібно: забезпечення законодавчо закріпленої автономії регіональної і місцевої влади з розподілом податкових і витратних повноважень; уточнення витратних зобов'язань кожного рівня і наявність законодавчих гарантій їх автономного фінансування за рахунок достатньої власної податкової бази.

Сприятимуть зміцненню матеріально-фінансової бази органів місцевого самоврядування такі заходи: створення конкурсного характеру процедур фінансування регіональних програм; упровадження механізму надання бюджетних трансфертів для забезпечення виконання делегованих функцій; поступова заміна дотацій вирівнювання субвенціями на виконання конкретних інвестиційних проектів, на розвиток тих галузей, які б дозволяли виходити регіонам з розряду слаборозвинених; запровадження формульної системи розподілу державних централізованих капітальних вкладень (інвестиційних субвенцій) за визначеними критеріями.

Але загалом, на нашу думку, для вирішення проблем фінансового забезпечення необхідно не пряме інвестування державою регіонів, а створення сприятливого клімату. Держава має формувати умови для самозабезпечення регіонів, визначивши оптимальні пропорції відрахувань до місцевого і державного бюджетів. Суттєву роль тут можуть відіграти спеціальні фонди сприяння розвитку регіонів, які створюються на відповідних рівнях територіального управління.

Таким чином, загальний напрям державної політики, спрямованої на формування ефективної регіональної економіки, має втілювати заходи, що дозволять підвищити фінансову автономію територій за рахунок збільшення частки надходжень до місцевих бюджетів на основі власних і закріплених доходів.

Аналіз фінансового забезпечення регіонів дозволяє виділити також наступні напрями реформи регіональних фінансів: усунення різних адміністративних та економічних обмежень для входу на товарні ринки регіону; контроль цін природних монополій; дерегулювання економічної діяльності в регіоні, спрощення процедур розробки інвестиційних та інших комерційних проектів, створення конкурсного характеру процедур фінансування регіональних програм.

Втілення зазначених вище заходів:

‒посилить фінансову самостійність місцевих бюджетів;

‒надасть змогу місцевим органам влади самостійно визначати свої витрати;

‒сприятиме узгодженню фінансового стану регіонів із результатами здійснення політики територіальних органів влади;

‒зміцнить економічне становище регіонів;

‒сприятиме подальшому зростанню рівнів розвитку регіональних економік;

‒дозволить задовольняти потреби громадян у кожній місцевості на високому рівні