Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Вторинна психопрофілактика — сукупність заходів, спрямованих на попередження несприятливих наслідків вже роз-винутої психічної хвороби, виражених поведінкових розладів. Мається на увазі активне виявлення військовослужбовців з поча-тковими проявами хворобливих станів і ранній початок лікуван-ня. Успішність вирішення завдань вторинної психопрофілактики залежить від ефективного використання сил і засобів медичної служби і дієвості їх роботи.

Третинна психопрофілактика спрямована на попере-дження несприятливих соціальних наслідків захворювань, попе-редження хронізації хвороб, інвалідизації хворих.

Слід зазначити, що при вторинній і третинній профілактиці основне навантаження припадає на фахівців медичної служби. В даний час основним напрямом вдосконалення психолого-психіатричної допомоги військовослужбовцям є перенесення центру тяжіння з лікувально-діагностичної на психогігієнічну і психопрофілактичну роботу.

Для вирішення даної проблеми необхідно здійснювати на-ступні заходи:

• тісна взаємодія різних фахівців, відповідальних за збереження психічного здоров'я військовослужбовців (командирів і їх засту-пників з гуманітарних питань, психіатрів, психоневрологів, пси-хологів, психофізіологів, ін.);

• організаційне об'єднання фахівців, відповідальних за психопро-філактику (психіатрів, психоневрологів, психофізіологів, війсь-кових психологів);

• розширення спеціалізованих видів психіатричної допомоги (психотерапевтична, сексологічна, наркологічна, суїцидологична) в амбулаторно-поліклінічній ланці.

Система психогігієнічних заходів повинна бути спрямова-на на:

• забезпечення статутних вимог щодо організації бойової підго-товки, службі військ, дозвілля, умов розміщення, грошового, продовольчого і речового постачання військовослужбовців;

• підтримку здорового морально-психологічного клімату в части-нах і підрозділах.

Система психопрофілактичних заходів при цьому спря-мована на:

• раннє виявлення військовослужбовців із психічними розладами і змінами психічного стану дохворобливого рівня;

• вивчення умов, що сприяють розвитку психічних розладів у вій-ськовослужбовців;

• проведення психокорегувальної роботи з військовослужбовця-ми з початковими проявами психічної патології;

• проведення санітарно-просвітницької роботи з питань психогі-гієни і психопрофілактики.

Основне завдання груп психічного здоров'я — проведення (спільно з командирами, їх заступниками з ГП, медичною служ-бою частин і з'єднань) комплексу психогігієнічних і психопрофі-лактичних заходів безпосередньо у військовій ланці. Не дивля-чись на достатньо розвинену систему медико-психологічної про-філактики і надання спеціалізованої психіатричної допомоги в Збройних Силах, істотне навантаження і відповідальність за ви-рішення завдань збереження психічного здоров'я військовослуж-бовців підлягає на офіцерів підрозділів. Офіцер повинен володіти необхідними знаннями для своєчасного виявлення і обліку війсь-ковослужбовців з нервово-психічною нестійкістю (груп динаміч-ного спостереження). Для цього використовуються дані медич-них обстежень: первинних (що проводяться в частинах негайно після прибуття поповнення), чергових (що проводяться двічі на рік перед початком зимового і літнього періодів навчання) і конт-рольних (що проводяться в порядку динамічного спостереження за особами, що перебувають на спеціальному обліку) для вияв-лення осіб, що вимагають постійного контролю. 

При цьому основну увагу офіцер повинен приділяти насту-пним категоріям військовослужбовців:

• що ледве адаптуються до військової служби;

• з ознаками нервово-психічної нестійкості (НПН);

• схильних до вживання алкоголю, наркотичних та інших психоа-ктивних речовин (аддуктивної поведінці);

• що висловлюють суїцидальні думки;

• схильних до девіантних форм поведінки;

• особам із несприятливими анамнестичними чинниками (що страждали тривалим енурезом, що перенесли закриту черепно-мозкову травму, нейроінфекції або інші захворювання головного мозку);

• що відстають у бойовій підготовці;

• соціально і педагогічно запущеним;

• віднесеним, за даними психологічного тестування (професіона-льного відбору), до III або IV груп професійної придатності.

Такий індивідуальний підхід дозволяє розробити конкретні профілактичні заходи, правильно оцінити можливості підлеглих та уміло прогнозувати ефективність проходження ними військо-вої служби. При цьому слід мати на увазі, що призовні комісії військкоматів скеровують в армію і на флот, як правило, здоро-вих осіб. Проте в окремих випадках деякі захворювання і хвороб-ливі стани під час призову залишаються нерозпізнаними (найчас-тіше легкі ступені дебільності і психопатії), оскільки деякі пору-шення здоров'я (зокрема психічного) важко виявити при однора-зовому огляді. Крім того, окремі призовники можуть із тих або інших причин приховувати свою хворобу, а також не у всіх випа-дках на призовників надається докладна медична і характеризую-ча документація.

У цьому випадку вельми корисними можуть бути результа-ти професійного психологічного відбору, оскільки у ході здійс-нення заходів даного відбору оцінюється наявність ознак нерво-во-психічної нестійкості. Виражена нервово-психічна нестійкість може служити прогностичним критерієм різноманітних психіч-них порушень. Але слід мати на увазі, що результати тесту мо-жуть бути лише підставою для включення військовослужбовця в групу підвищеного контролю, але не означають, що у нього обо-в'язково повинні розвинутися будь-які порушення. Для того, щоб висловити таке припущення, необхідне підтвердження у вигляді відповідної поведінки.

Особи з нервово-психічною нестійкістю, поведінковими і психічними розладами можуть виявлятися в усі періоди служби, але частіше це відбувається в перші 3-6 місяців, тобто в період адаптації. Психопрофілактична робота в адаптаційному періоді має важливе значення, оскільки в перші місяці служби разом з декомпенсацією раніше перенесених захворювань можуть вини-кати дезадаптаційні розлади. Важка адаптація до військової слу-жби ще не означає поганого проходження її надалі. При своєчас-ному і якісному проведенні психопрофілактичних заходів вдаєть-ся купірувати адаптаційні реакції у більшості військовослужбов-ців. При цьому крім санітарно-гігієнічних і психологічних захо-дів можуть використовуватися