Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Ключовим чинником у розробці психопрофілактичних за-ходів аддиктивної поведінки у військовослужбовців є вивчення мотивації такої поведінки. Мета полягає в дослідженні шляхів і засобів корегування й усунення дійсних мотивів зловживання, а також тих соціально-психологічних чинників, які йому сприяють. Реальна профілактика аддиктивної поведінки має, по суті справи, два основні методи — систему заборон і покарань і санітарно-просвітницьку роботу. Найбільш же перспективним у плані про-філактики алкоголізму і наркоманії є етичне виховання молоді. Допоміжним, але важливим прийомом служить своєчасне вияв-лення військовослужбовців із високим ризиком формування ад-дикції. Вирішення цього завдання, як вже наголошувалося, може бути досягнуте лише комплексними зусиллями командирів, вій-ськових вихователів, психологів, лікарів, юристів, членів сім'ї і громадських організацій.

Система заборон і покарань досить докладно розроблена ві-дносно наркотиків, до певної міри — алкоголю і ще мало сфор-мована відносно інших токсичних речовин. Кримінальним кодек-сом передбачається відповідальність за незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилку або збут наркоти-чних засобів або психотропних речовин, за розкрадання або здир-ство наркотичних засобів або психотропних речовин, за примус до споживання наркотичних засобів або психотропних речовин і за незаконний оборот сильнодіючих або отруйних речовин з ме-тою збуту. Але слід визнати, що кримінально-правові методи бо-ротьби з розповсюдженням наркоманії використовуються в на-ших Збройних Силах ще явно недостатньо. Боротьба з наркомані-єю і алкоголізмом повинна вестися широким фронтом, так, щоби конкретні юридичні, адміністративно-дисциплінарні і медичні заходи поєднувалися з активною психопрофілактикою, особливо в тих підрозділах, де відмічені випадки вживання наркотичних, одурманюючих речовин або алкоголю, в так званих «групах ри-зику».

Основними шляхами надходження наркотиків у військові колективи є їх збут цивільними особами, пересилка поштою, роз-крадання з медичних складів, аптек військових частин і військо-во-лікувальних установ. Перекриття всіх можливих шляхів над-ходження наркотиків у військову частину є складним, але вельми ефективним засобом профілактики наркоманії. Методи боротьби в цьому напрямі можуть бути найрізноманітнішими. Там, де нар-котичні засоби проникають у частину від місцевого населення, слід максимально обмежити неорганізований контакт військово-службовців із місцевими жителями, встановити строгий контроль за військовослужбовцями, що повертаються в частину із звіль-нення, відпусток, відряджень. Для виявлення шляхів надходжен-ня наркотиків від місцевих жителів необхідно організувати тісну взаємодію з органами міліції і відділом по боротьбі з незаконним оборотом наркотиків. Попередження розкрадань наркотиків у медичних частинах і установах забезпечується суварим дотри-манням вимог щодо організації їх обліку і зберігання. По кожно-му виявленому випадку проникнення наркотиків у частину ко-мандування повинне провести негайне розслідування з метою попередження повторних випадків, притягне до відповідальності винних, визначення шляхів розповсюдження їх у середині части-ни. Істотну допомогу у виявленні осіб із аддиктивною поведін-кою можуть надати раптові вечірні перевірки в підрозділах, вибі-ркові перевірки на місцях роботи і несення служби поза основ-ним розташуванням частини і в різних підсобних приміщеннях. Необхідно враховувати, що на початку знайомства з наркотиками переважає форма їх колективного вживання і що наркоман, що починає, не завжди вміє і не завжди розуміє необхідність прихо-вувати зовнішні ознаки інтоксикації. Тому при спілкуванні з вій-ськовослужбовцями слід звертати увагу на їх зовнішній вигляд, особливо тих військовослужбовців, стан яких нагадує алкогольне сп'яніння, але без специфічного запаху. Непрямими ознаками ад-диктивної поведінки можуть бути: зміна відношення до служби, безпідставні коливання настрою, епізоди невмотивованої дратів-ливості або невластивої раніше добродушності, прагнення до са-моти, неуважність, скритність і відособленість від оточуючих, порушення апетиту (підвищення або зниження), помітне схуд-нення, розлад сну (пізнє засипання, сонливість удень), зниження больової чутливості (у стані сп'яніння), неохайність, поява схиль-ності до крадіжки, звернення по медичну допомогу з безпідстав-ними скаргами невротичного характеру (у надії отримати транк-вілізатори) або зі скаргами на наполегливий кашель або вщухаю-чий біль (прагнення дістати кодеїн, що містить анальгетик).

Всі особи, вперше відмічені у вживанні наркотиків, повинні бути узяті командуванням і медичною службою на облік у групу осіб із передпатологічними станами; за ними встановлюється диспансерне динамічне спостереження протягом року з обов'яз-ковим оглядом лікарем частини не рідше одного разу на місяць і повторною консультацією психіатра один раз у три місяці. Ре-зультати огляду заносяться в медичну книжку у вигляді коротких записів з обов'язковим висвітленням соматовегетативных пору-шень, характерних для осіб, що зловживають наркотиками. За відсутності повторної наркотизації протягом одного року війсь-ковослужбовець за висновком психіатра з'єднання або гарнізон-ної поліклініки може бути знятий з обліку. У разі повторного вживання наркотичних засобів військовослужбовець повинен бу-ти скерований у супроводі лікаря або фельдшера частини на кон-сультацію до психіатра для вирішення питання про обстеження в умовах психіатричного стаціонара на предмет визначення ступе-ня придатності до військової служби. У