Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Реальність життя така: жодна з воєн не обходилася без най-грубіших і жорстокіших відступів від правових і моральних норм, які вироблені «мирним» суспільством.

3. Норма як відсутність неприпустимих відхилень від вста-новлених законом, суспільною і груповою мораллю схем, моде-лей, правил поведінки. Коли йдеться про девіації військового ча-су офіційно, то найчастіше як норма використо-вується цей, тре-тій варіант.

Нормальною в бойовій обстановці вважається поведінка, яка здійснюється в правовому просторі, орієнтована на основні етичні настанови воєнного часу, не вносить дезорганізацію у ді-яльність колективу і не ставить під загрозу життя і здоров'я самого суб'єкта поведінки і товаришів по службі.

Девіантна поведінка багатообразна, багатоаспектна. Залеж-но від того, які норми порушуються або не виконуються військо-вослужбовцем у військовий час, його поведінка може кваліфіку-ватися як:

1) асоціальна поведінка, що пов'язана з невиконанням перш за все правових, моральних, культурних норм, але що не пересту-пає меж закону. Дане визначення дуже тісно пов'язане з понят-тям протиправної поведінки;

2) антисоціальна поведінка, що спрямована проти суспіль-ства, його інтересів, грубо порушує його правові і моральні вимо-ги. Це поняття близько сходиться з поняттям делінквентної по-ведінки;

3) делінквентна поведінка – кримінальна, злочинна поведі-нка.

Девіантну поведінку необхідно чітко відмежовувати від по-ведінки аномальної. Аномальна поведінка пов'язана з відхилен-ням від норми психічного здоров'я. Якщо психічно хвора людина, найчастіше не усвідомлює можливі згубні наслідки своєї поведі-нки, то людина з девіантної поведінкою в більшості випадків ус-відомлює у свої дії та їх можливі наслідки, але через різні причи-ни (боязкості, байдужості, пошуку особистої вигоди й ін.) здійс-нює девіантний вчинок.

Готовність людини до девіантних вчинків по-різному пояс-нюється представниками різних наукових традицій і шкіл у пси-хології. Представники біогенетичного підходу пояснюють її не-сприятливою спадковістю. Прихильники психоаналізу пов'язу-ють причини девіацій із дефектами раннього розвитку особи, апологети біхевіоризму — з недоліками соціального навчання. Швидше за все, в девіації виявляються як дефекти особистісного розвитку, так і помилки виховання, що поєднуються з несприят-ливою ситуацією.

 

2. Характеристика  видів девіантної поведінки в 

бойовій обстановці

Загальна класифікація девіацій воєнного часу, побудована на підставі їх спрямованості, може мати наступний вигляд (рис.20.1). Із рисунка видно, що мають місце своєрідні групи деві-антних вчинків, що переслідують різні цілі. Так, одні з них орієн-товані на отримання девіантами особистої вигоди у вигляді задо-волення ідеологічних потреб, реалізації ідеологічних, етнічних і релігійних настанов, отримання матеріальної винагороди від су-противника, зміни у сприятливий бік умов свого існування, збе-реження життя й ін. До цієї групи девіацій можна віднести бояз-кість, зраду, добровільну здачу в полон, мародерство.

Девіації воєнного часу

 

Спрямовані на отри-мання особистої виго-ди:

-зрада;

-здача в полон супротивникові;

-боязкість;

-мародерствоСпрямовані на ухилення від бойо-вих дій:

-боязкість;

-дезертирство;

-скалічення чле-нів;

-симуляція;

-самогубство;

-пияцтво і нарко-тизмСпрямовані на агре-сію:

-вбивство командирів і това-ришів по службі;

-агресивна по-ведінка по відношенню до населення

 

Рис. 20.1. Класифікація девіантної поведінки військово-службовців в бойовій обстановці

Іншу групу відхилень складають вчинки, спрямовані на ухилення від участі в бойових діях з метою збереження життя, здоров'я, за ідеологічними, релігійними та іншими міркуваннями. Це, перш за все, – дезертирство, симуляція нездатності участі в бою, скалічення членів, пияцтво, і самогубство.

У третю групу включені девіації, пов'язані з агресивними проявами особи і спрямовані на вирішення тих або інших особис-тісних проблем за допомогою насильства над місцевим населен-ням, вбивства неугодних товаришів по службі і командирів, ін.

Ясно, що всяка класифікація має свої вади і обмеження, проте навіть просте перелічення цих психологічних феноменів відкриває командирам, військовим психологам цілий світ психо-логічного життя армії в бойовій обстановці, указує напрями про-філактичної і психокорегувальної роботи.

Розглянемо докладніше основні види девіантної поведінки.

Боязкість – поведінка, у процесі якої під впливом страху зневажаються як етичні, так і моральні норми, створюється загроза життю, соціальному статусу суб'єкта активності або безпеки інших людей.

Боязкість є самостійною девіацією, що виявляється в са-мостійному припиненні бойової активності і занятті безпечного укриття або залишенні поля бою. При цьому одним із психологі-чних механізмів реалізації поведінки виступає самозаспокоєння за типом: «Будь що буде, головне – вижити». Боязкість може також бути причиною або фоном інших видів відхильної поведінки: де-зертирства, самогубства, вбивства товаришів по службі і команди-рів тощо.

Боязкість не тотожна страху. Страх на війні зазнають прак-тично всі психічно здорові люди. Проте обставини бойової об-становки, бойове завдання, внутрішньогруповий розподіл бойо-вих функцій, можливі трагічні наслідки а інше не дають учасни-кові бойових дій права підкорятися страху.

Боягуз же ігнорує решту всіх спонукачів, своє минуле і май-бутнє, долі товаришів по службі, результат бою і віддається стра-ху до останку.

Дезертирство в більшості відомих визначень визначається як самовільне залишення військової служби або ухилення від при-зову в армію. З психологічної точки зору, дезертирство є спосіб виходу з гострої внутрішньоособистісної кризи шляхом украй конфліктного розриву із звичним соціальним оточенням, його но-рмами, що припускає