Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Виконання цих та інших заходів унеможливить скоєння ви-падків самогубства у підпорядкованих військових колективах.

 

Контрольні питання та завдання 

1. Поведінкові прояви військовослужбовців із високою ймовірні-стю реалізації суїцидальних дій.

2. Визначення та подолання суїцидальних ситуацій.

3. Напрямки проведення психологічних та психопрофілактичних заходів у підрозділі.

4. Загальні правила проведення бесіди з людиною, схильною до суїцидальної поведінки.

 

Список використаної літератури

1.Указ Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 року „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях”.

2.Копаниця А.В. Рекомендації щодо системи заходів та ко-нтролю органами військового управління, командирами об’єднань , з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.

3.Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення за-стосування військ (сил): становлення та сутність: Навча-льно-методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 1999. - 32 с.

4.Алещенко В.І. „Методичні рекомендації командирам вій-ськових частин (підрозділів) щодо організації профілак-тики порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями”. – Київ, 2003р.

5.Процепка О.Г. Морально-психологічне забезпечення бо-йової підготовки з’єднань, військових частин та підрозді-лів Збройних сил України: Методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 2000. - 30 с.

6.Ягупов В.В., Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. – 250 с.

7.Ягупов В.В. Військова психологія: Підручник.– Київ: Та-ндем, 2004. – 656с. – Бібліогр.С. 623-627.

8.Коупленд Н. Психологія і солдат: – М.: Вища школа, 1991. – 29 с.

9.Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психоло-гія і педагогіка: Посібник / За заг.ред. М.Й.Варія. – Львів: Вид-во «Сполом», 2003. – 624с.

10. „Военная психология и педагогіка”, под редакцией       П.А. Корчемного, 1998 р.

11.Змановская Е.В. Девіантологія (Психологія відхильної поведінки).– М.:2004.

12.Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. – СПб.: Питер, 2004. – 464с.: ил – (Серия «Учебник для вузов»).

13.„Военная психология и педагогика”, под редакцией      А.В. Барабанщикова, 1986 р.

14.„Основы военной психологии и педагогики”, под редак-цией А.В. Барабанщикова, 1981 р.

 

ТЕМА  20 Девіантна поведінка на війні  

 

1. Сутність девіантної поведінки на війні.

2. Характеристика  видів девіантної поведінки в бойовій обста-новці.

Питання про девіантну (відхильну) поведінку на війні не однозначне, складне для точного психологічного, етичного і пра-вового аналізу і непопулярне як предмет психологічного дослі-дження. Це обумовлено загальними причинами, що стримували розвиток вітчизняної психології війни, але особливо ідеологічни-ми догмами і стереотипами. Впродовж багатьох років після 1917 р. вважалося, що радянський солдат не допускає відхилень у пове-дінці на війні. А якщо вони і мають місце, то тільки як виключен-ня і, отже, не складають актуальну проблему наукового дослі-дження.

Проте постановка питання про відхилення на війні цілком виправдана, оскільки від деяких девіантних вчинків нерідко зале-жить життя багатьох військовослужбовців і успіх бойових опера-цій (наприклад, від зради). Інші відхилення здійснюють пригноб-люючий (наприклад, самогубства) або розкладовий (наприклад, мародерство) вплив на учасників бойових дій. Треті руйнують психічне здоров'я воїнів, дезорганізують їх взаємодію (пияцтво, наркотизм), унаслідок чого значно зростає бойове навантаження на добросовісних учасників бойових дій (дезертирство, симуляція тощо).

 

1. Сутність девіантної поведінки на війні

 

 Як відомо, під девіантною поведінкою в психології прийнято розуміти систему вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві соціальним нормам (правовим, етич-ним) або нормам психічного здоров'я. Проте, з одного боку, війна в суспільній свідомості сама по собі відноситься до ряду явищ, що відхиляються від норми. При цьому як норма виступає мир. З ін-шого боку, на сьогоднішній день дуже слабо сформульовані і не знайшли абсолютного розповсюдження положення про норму поведінки на війні.

Існує декілька уявлень про норму поведінки.

1. Норма як типова (усереднена) поведінка, характерна для більшості представників даної соціальної групи, визнається в цій групі як прийнятна. Ця норма вдягається в зручну і деколи елегантну упаковку, що містить у собі механізм соціального про-бачення за відхилення. Найбільш відомими з таких «фантиків» є: «на війні як на війні», «війна все спише» й ін. Вивчення пока-зує, що така норма практично завжди виробляється у військо-вих колективах і служить могутнім засобом неформальної ре-гуляції поведінки військовослужбовців у бойовій обстановці. У підрозділі, де нормою поведінки є колективізм, всякі тенденції до егоїзму, самоізоляції жорстко засуджуються, а нерідко підда-ються груповим санкціям. У підрозділах, слабо підготовлених до ведення бойових дій, морально дезорганізованих, ніхто не пре-д'явить претензій воїнові, що допустив боязкість. Ясно, що таке розуміння норми не може служити для офіційної оцінки поведін-ки військовослужбовців у військовий час.

2. Норма як оптимальна поведінка, що забезпечує стійке со-ціальне і професійне функціонування людини і групи в конкрет-них умовах. Безумовно, таке трактування норми функціональне, але лише в ідеальному військовому підрозділі, в