Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Предмет:

Військова справа

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

345

Мова:

Українська

Оцінка:

проблема дозвілля дуже гостро ставиться військовослужбовцями. На невідповідність організації дозвілля інтересам і потребам особового складу показує більше половини опитаних військовослужбовців. Причому 72% солдатів, сержантів воліли б замість організованих форм дозвілля отримати можливість відпочити вихідного дня за своїм планом. Таке ба-жання має свою внутрішню логіку. Важливо знати, що постійне перебування у колективі породжує втому від спілкування, у лю-дини з'являється бажання побути наодинці. Не слід забувати: во-ля вибору форми дозвілля допомагає людині краще виразити се-бе, реалізувати свої можливості й інтереси. Вона благотворно по-значиться на її психологічному настрої.

Не слід забувати, що чималий процент самогубств відбу-вається на ґрунті сімейних конфліктів. Тому командирам, офіцерам із гуманітарних питань доцільно працювати в тіс-ному контакті з жіночими радами частин.

При цьому важливо:

- знати й аналізувати обстановку в родинах; розробляти і вживати заходів щодо залучення членів родин військовослужбо-вців в активну суспільну діяльність, різні види творчості, спорт;

- делікатно проводити роботу у неблагополучних родинах;

- виділити в особливий напрямок роботу з родинами війсь-ковослужбовців строкової служби, як найбільше гостро реагую-чих на безладдя у відносинах із рідними і близькими;

- організувати проведення циклу бесід про культуру сімей-но-побутових відносин;

- вжити заходів щодо конкретного підвищення якості робо-ти Будинків офіцерів і солдатських клубів.

Вивчення проблеми самогубств показує, що боротьба із су-їцидальними подіями повинна стати справою всіх посадових осіб. Особливо необхідно підкреслити, що в тих військових колекти-вах, де тривалий час не було суїцидальних подій, різко знижуєть-ся гострота реагування на суїцидонебезпечні стани військово-службовців, а це веде до їх появи.

За військовослужбовцями з нервово-психічною нестабільні-стю організується спеціальний нагляд лікарів. Він включає:

- отримання медичними працівниками інформації від ко-мандирів і офіцерів виховних органів;

- контрольні медичні огляди вказаних військовослужбовців;

- при необхідності - отримання додаткових медичних даних з лікувальних закладів, характеристик з місця роботи і навчання;

- амбулаторне лікування військовослужбовців вказаних ка-тегорій у періоди погіршення стану психічного здоров'я;

- надання рекомендацій командуванню щодо зміни режиму навчальної і службової діяльності (звільнення від певних видів службової діяльності, нічних чергувань, зменшення фізичних на-вантажень).

Усі військовослужбовці, в яких помічені ознаки соматично-го захворю¬вання, нервово-психічної нестабільності, повинні бра-тися медичною службою на облік. Лікарям частин доцільно об-стежити таких військовослужбовців. У разі підозри на психічний розлад скеровувати їх із детальною службовою і медичною хара-ктеристиками на консультацію до лікаря-психіатра з метою ви-значення наявності психічного захворювання і, в разі наявності показань, подальшого скерування в найкоротші терміни на меди-чний огляд військово-лікарської комісії.

Крім вищевикладеного, важливого значення набуває про-фесійна орієнтація військовослужбовців і призначення їх на по-сади із врахуванням цивільної спеціальності (особливо осіб із обмеженнями професійної діяльності із врахуванням стану здо-ров'я), індивідуальних психологічних якостей.

Закінчуючи розгляд навчального питання, ми з вами бачи-мо, що ефективність профілактичної роботи може бути забезпе-чена тільки за умов безпосередньої взаємодії командирів, офіце-рів з гуманітарних питань та медичних працівників під час про-ведення заходів профілактики суїцидів.

2. Алгоритми роботи посадових осіб щодо профілактики суїцидальних проявів

1. Виявлення осіб суїцидального ризику.

З цією метою доцільно використовувати:

1.Командиру військової частини (підрозділу), офіцерам штабів, служб:

- вивчення соціально-демографічних даних підлеглих;

- аналіз документів, що характеризують особу;

- спостереження за поведінкою підлеглих у повсякденному житті;

- індивідуальні бесіди;

- листування з батьками.

2.Заступнику командира з гуманітарних питань:

- психологічне вивчення документів;

- анкетування військовослужбовців за методиками “Прогноз”, “Акцентуація характеру”, “Соціометрія”, Г.Айзенка, “Визначення ризику суїциду”, “Адаптація”; застосування проективних мето-дик.

3.Начальнику медичної служби військової частини:

- вивчення соціально-демографічних даних підлеглих;

- спостереження за поведінкою підлеглих у повсякденному житті;

- індивідуальні бесіди.

При виявленні групи суїцидального ризику звернути увагу на військовослужбовців, які:

- виросли в сім’ях, де мали місце суїцидальні прояви членів сім’ї або родичів;

- не мали або втратили батька (матір) у ранньому дитинстві;

- виховувались у родичів;

- мають хронічні захворювання (енурез, заїкання, вроджені дефо-рмації грудної клітини, дефект мови), косметичні дефекти облич-чя.

З етичної точки зору, неприпустиме розголошення отрима-них даних. Інформація, отримана офіцерами-вихователями і ме-дичними працівниками, необхідна для корегування дій офіцерів підрозділів, молодших командирів стосовно підлеглих, повинна їм повідомлятись індивідуально і стосуватися конкретних аспек-тів і дій офіцера, прапорщика, сержанта. Облік групи суїцидаль-ного ризику ведуть заступники командирів із виховної роботи усіх рівнів.

Орієнтація командування підрозділу у проблемі профі-лактики суїциду

У випадку виявлення підозри на суїцидальну поведінку або участь військовослужбовців у тривалому та інтенсивному конф-лікті, необхідно виключати їх призначення у варту, інші види служби, пов’язані з доступом до зброї та боєприпасів.

Інформування командира з питань попередження та профі-лактики самогубств проводити зрозумілою мовою; професійну лексику використовувати у мінімальному обсязі. Офіцерам дово-дити зміст мотивів та конфліктів, які спричиняють самогубства.

У відповідності до функціональних обов’язків, індивідуа-льних якостей та досвіду роботи з людьми, офіцерами, прапор-щиками та сержантами доводити інформацію стосовно їх участі в профілактиці самогубств, визначити внесок усіх категорій війсь-ковослужбовців у таку роботу.

2. Оптимізація спрямованості особи, чинників середо-вища та життєдіяльності.

Командирам, офіцерам гуманітарних структур оптимізацію спрямованості особи здійснювати через копітку індивідуально-виховну роботу,