Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Феномен суїциду являє собою стійке соціальне явище, що підкоряється визначеним закономірностям, пов'язаним із соціа-льно-економічним, культурно-історичним і етнічним рівнями ро-звитку країни чи регіону. Стає зрозумілим, чому командування військових частин не завжди у спросозі вплинути на споконвічні причини самогубства. Але звести до мінімуму суїцидальні події, як свідчить військова практика, офіцерському складу цілком під силу.

Контрольні питання та завдання

 

1.Сутність суїцидальної поведінки.

2.Фактори, яки впливають на формування суїцидальної по-ведінки у військовому колективі.

3.Класифікація конфліктів, що лежать в основі суїцидальної поведінки військовослужбовців.

4.Класифікація основних мотивів самогубств.

5.Міфи і факти щодо суїциду

 

Список використаної літератури

1.Указ Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 ро-ку „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та ін-ших військових формуваннях”.

2.Копаниця А.В. Рекомендації щодо системи заходів та кон-тролю органами військового управління, командирами об’єднань , з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.

3.Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення за-стосування військ (сил): становлення та сутність: Навча-льно-методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 1999. - 32 с.

4.Алещенко В.І. „Методичні рекомендації командирам вій-ськових частин (підрозділів) щодо організації профілак-тики порушень статутних правил взаємовідносин між вій-ськовослужбовцями”. – Київ, 2003р.

5.Процепка О.Г. Морально-психологічне забезпечення бо-йової підготовки з’єднань, військових частин та підрозді-лів Збройних сил України: Методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 2000. - 30 с.

6.Ягупов В.В., Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. – 250 с.

7.Ягупов В.В. Військова психологія: Підручник.– Київ: Тан-дем, 2004. – 656с. – Бібліогр.С. 623-627.

8.Коупленд Н. Психологія і солдат: – М.: Вища школа, 1991. – 29 с.

9.Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психоло-гія і педагогіка: Посібник / За заг.ред. М.Й.Варія. – Львів: Вид-во «Сполом», 2003. – 624с.

10. „Военная психология и педагогіка”, под редакцией       П.А. Корчемного, 1998 р.

11.Змановская Е.В. Девіантологія (Психологія відхильної поведінки).– М.:2004.

12.Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. – СПб.: Питер, 2004. – 464с.: ил – (Серия «Учебник для вузов»).

13.„Военная психология и педагогіка”, под редакцией      А.В. Барабанщикова, 1986 р.

14.„Основы военной психологии и педагогики”, под редак-цией А.В. Барабанщикова, 1981 р.

 

 

ТЕМА  19 Профілактика суїцидальної поведінки 

План

1. Форми попередження суїцидальних випадків.

2. Алгоритм роботи посадових осіб щодо профілактики суїцида-льних проявів.

 

Знання соціальних і психологічних провісників суїциду може допомогти нам зрозуміти і запобігти йому. Чому він спря-мував свою силу і розум на руйнування цієї сили і цього розуму? Це питання задають майже всі, хто був знайомий із жертвою са-могубства.

 

1. Форми попередження суїцидальних випадків

 Профілактика самогубств у Збройних Силах України по-винна ґрунтуватися на знанні вірогідних причин та їх усуненні. Основа профілактики – висока моральність. Необхідно максима-льно домагатись поважного ставлення до оточуючих, враховуючи особисту гідність. Оперативно інформувати про порушення ста-тутних відносин військовослужбовцями, проводити просвітниць-ку роботу, в тому числі релігійне виховання. Значення статутного порядку у профілактиці захворювань і самогубств важко переоці-нити.

Під час служби деякі військовослужбовці потрапляють в екстремальні для них умови. Людина в таких умовах втрачає осо-бистісну оцінку перспектив особистого життя. З метою запобі-гання спроб самогубства командирам необхідно вчасно вирішу-вати конфліктні ситуації та уникати психотравмуючих  .

Профілактика самогубств серед військовослужбовців вклю-чає виконання заходів медичного і немедичного характеру.

Дослідження доводять, що на основі різних поведінкових проявів можна вчасно виявити військовослужбовців із високою ймовірністю реалізації суїцидальних дій. До числа таких ознак можна віднести відкриті висловлювання про бажання покінчити із собою (товаришам по службі, командирам, у листах родичам і знайомим).

На можливість суїцидальних дій вказують і непрямі натяки (наприклад, поява в колі товаришів по службі з петлею на шиї з брючного ременя, мотузки, телефонного дроту і т.п.; публічна демонстрація петлі з будь-яких гнучких предметів; гра зі зброєю з імітацією самогубства тощо). Звичайно спробі самогубства пере-дує активна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засо-бів покінчити із собою (збирання таблеток, залишення й збере-ження патронів після виконання навчальних стрільб, пошук і збе-реження отруйних рідин і т.ін.). Командирів (начальників) по-винні насторожувати і надзвичайно наполегливі прохання окре-мих військовослужбовців про перевід в інший підрозділ, про гос-піталізацію, надання відпустки за сімейними обставинами (най-частіше військовослужбовці звертаються до родичів і знайомих із проханням направити у військову частину "фіктивну" телеграму про важкий сімейні обставини). Також не можуть не викликати стурбованість прагнення воїна до самоти, звуження кола контак-тів у військовому колективі. На ймовірність реалізації суїцидаль-них дій вказує раптовий прояв невластивих раніше військовос-лужбовцю якостей охайності, відвертості, щедрості (роздача осо-бистих речей тощо). Міркування на тему самогубства можуть ма-ти художнє оформлення: у записній книжці, зошиті для занять зображуються малюнки, що ілюструють депресивний стан (на-приклад, труни, хрести, шибениці, ін.).

Особлива увага командирів і офіцерів з гуманітарних пи-тань повинна зосереджуватися на особах, які:

- відстають у бойовій та спеціальній підготовці;

- схильні до порушень військової дисципліни, не можуть ужитися