Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Необхідність збереження життя військовослужбовців, а та-кож підтримання на належному рівні їх фізичного та морального здоров'я, важливість попередження деморалізації особового скла-ду, викликаного фактами самогубств, викликає нагальну необхід-ність виховного впливу з попередження суїцидальних проявів серед військовослужбовців.

Діагностика намірів самогубств – надскладне завдання. Тільки 10% самогубств здійснюють психічно хворі людини, реш-та самогубств – реакція на складну життєву ситуацію, яка прояв-ляється перед самогубством. Нерідко життя покінчують самогуб-ством люди з високим ступенем людської гідності (дуелянти).

Приведемо деякі з міфів про самогубства.

МІФ: "Ті, хто говорять про самогубство, рідко почина-ють таку  спробу чи здійснюють".

ФАКТ: Більшість молодих людей до здійснення спроб самогубств приводять важливі словесні докази своїх намірів.

МІФ: "Тенденція до суїциду успадковується".

ФАКТ: Не існує достовірних даних про генетичну схи-льність до самогубства. Проте, попередній суїцид у родині може бути деструктивною моделлю для наслідувальної пове-дінки.

МІФ: "Нічого не могло б зупинити його, якщо він уже прийняв рішення покінчити із собою".

ФАКТ: Більшість юнаків, що обмірковують можливість самогубства, розриваються між бажаннями жити і померти. Вони хочуть, щоб їхні страждання закінчилися, і в той же час прагнуть знайти  альтернативу чи шляхи вирішення їхньої проблеми. Але занадто часто їхній крик про допомогу зали-шається не почутим друзями, родиною і навіть фахівцями.

МІФ: "Потенційно суїцидальні молоді люди є психічно хворими”.

ФАКТ: Більшості молодих людей, що починають спро-бують вчинити самогубство, не міг би бути поставлений діаг-ноз психічного захворювання, хоча, природно, хронічна ду-шевна хвороба підвищує ризик самогубства.

МІФ: "Молода людина, що пережила суїцид, надалі ні-коли не може почувати себе в безпеці, навіть коли стає дорос-лою".

ФАКТ: Багато молодих людей переживають стан депре-сії, одержують лікарську допомогу, видужують і потім ведуть нормальне здорове життя. Знання попереджувальних сигна-лів суїциду і володіння способами допомоги стурбованим і потенційно суїцидальним юнакам може допомогти залиши-тися в живих.

МІФ: „Суїцид скоюють психічно неврівноважені люди”.

ФАКТ: Непоодинокими є випадки, коли добровільно ідуть із життя люди, яких ніхто не міг би запідозрити у неврі-вноваженості. Наприклад, у 1997 році у ПрикВО скоїв само-губство командир механізованої бригади.

МІФ: „За допомогою різноманітних тестів можна чітко визначити тих, хто схильний до самогубства.”.

ФАКТ: Це не відповідає дійсності. Наприклад, під час виконання миротворчої місії 6 омбр в Іраку скоїв самогубст-во військовослужбовець військової служби за контрактом, який, за результатами проведених різних тестів, ніяк не попа-дав у групу “суїцидального ризику”.

 

Найбільше самогубств реєструється в кінці зими і навесні, коли людські нещастя контрастують із цвітінням навколишньої природи. Темні фарби зими якоюсь мірою гармоніюють із душе-вною пригніченістю, але між похмурими переживаннями "Я" і яскравими днями весни виникає явний контраст. Різка невідпові-дність весняного радіючого світу і відчаю у душі може провоку-вати самогубства. 

 

2. Фактори, що впливають на самогубства серед солдатів (курсантів)

Конфлікти, що лежать в основі суїцидальної поведінки вій-ськовослужбовців, можуть бути кваліфіковані таким чином:

Конфлікти, які обумовлені специфікою військової діяльності:

-індивідуальні адаптаційні труднощі військової служби;

-труднощі чи негативні результати виконання конкретного службового завдання;

-міжособистісні конфлікти з військовослужбовцями інших періодів служби;

-службові і міжособистісні конфлікти зі своїми начальниками (підлеглими).

Конфлікти, які обумовлені специфікою особисто сімей-них (родинних) взаємовідносин військовослужбовців:

-нерозділене кохання (наприклад, РЕР РЦ “Захід”);

-зрада коханої дівчини, жінки (дружини), розлучення;

-важка хвороба, смерть близьких;

-інтимно-сексуальні конфлікти.

Конфлікти, які пов’язані з антисоціальною поведінкою військовослужбовців:

-побоювання кримінальної (карної) відповідальності;

-страх ганьби у зв’язку з антисоціальним вчинком.

Конфлікти, які пов’язані зі станом здоров’я військовос-лужбовця:

-хронічні, соматичні захворювання;

-фізичні недоліки (дефекти мовлення, особливості зовнішнос-ті, які сприймаються як недоліки).

Причинами більшості самогубств, які скоєні за територією частини, були сімейні негаразди. 

Основними мотивами самогубств можуть бути:

- соціально-економічні: побутова невлаштованість; відсу-тність перспективи отримання житла; низький рівень соціально-правового захисту; невпевненість у майбутньому;

- службові: конфлікти, пов'язані зі складнощами військової служби; конфлікти між військовослужбовцями різних періодів служби (різних курсів навчання); конфлікти між начальниками та підлеглими;

- сімейні, в тому числі: хвороба, смерть близьких родичів; розлучення; невірність коханої дівчини (дружини);

- стан здоров'я: фізичні вади; соматичні захворювання; психічні захворювання;

- неуважне ставлення командирів (начальників) до ви-вчення особистих морально-ділових якостей, психоемоційного стану та здоров’я військовослужбовців, як до призову (поступ-лення), так і після;

- низький рівень санітарно-просвітницької роботи;

- невиконання окремими посадовими особами вимог загальновійськових статутів ЗС України, наказів МО України, інших посадових осіб щодо забезпечення нале-жних умов служби, побуту та відпочинку особового складу;

- невжиття заходів, спрямованих на зміцнення військової дисципліни;

- низький рівень ефективності правових, організаційних та соціально-економічних заходів, спрямованих на попередження спроб суїцидів;

- відсутність наполегливої роботи з попередження неста-тутних взаємовідносин (у різних їх проявах) у військових колек-тивах.

До речі, у 2004 році в арміях багатьох держав світу спосте-рігався великий