Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

4.Основні  напрями роботи командирів (начальників) з профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями.

 

Список використаної літератури

 

1.Указ Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 року „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях”.

2.Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил). Становлення та сутність: Навчально-методичний посібник. – К.: Національна академія оборони Укра-їни, 1999. - 32 с.

3.Алещенко В.І. „Методичні рекомендації командирам військових частин (підрозділів) щодо організації профілактики порушень статутних правил взаємовідносин між військовослуж-бовцями”, Київ, 2003р.

4.Процепко О.Г. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України: Методичний посібник. – К.: Національ-на академія оборони України, 2000. - 30 с.

5.Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. – 250 с.

6.Ягупов В.В. Військова психологія: Підручник.– Київ: Тандем, 2004. – 656с. – Бібліогр.С. 623-627.

7.Коупленд Н. Психологія і солдат: – М.: Вища школа, 1991. – 29 с.

8.Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова пси-хологія і педагогіка: Посібник / За заг.ред. М.Й.Варія. – Львів: Вид-во «Сполом», 2003. – 624с. 

9.„Военная психологія и педагогика” за редакцией   П.А. Корчемного, 1998 р.

10.Змановская Е.В. Девіантологія (Психологія відхильної поведінки).– М.:2004.

11.Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. – СПб.: Питер, 2004. – 464с.: ил – (Серия «Учебник для вузов»).

12.„Военная психология и педагогика”, под редакцией А.В. Барабанщикова, 1986 р.

13.„Основы военной психологии и педагогики” под реда-кцией А.В. Барабанщикова, 1981 р.

 

ТЕМА  17 Відхильна поведінка у військовослужбовців

 

План

1. Поняття і загальна характеристика відхильної поведінки.

2. Класифікація відхильної поведінки.

3. Основні форми відхильної поведінки.

 

Проблема адаптації молодих людей до військової служби надзвичайно складна. На жаль, не всякий громадянин, призваний до лав Збройних Сил, в стані успішно адаптуватися до нових умов діяльності. Значна кількість молодих людей у перший пері-од служби відчуває ускладнення в адаптації, що призводить не тільки до проблем у міжособистісних відносинах, несприймання вимог військової дисциплині і низької ефективності професійної діяльності, але і до порушення здоров'я.

У даний час проблема психічного здоров'я військовослуж-бовців відноситься до розряду найбільш актуальних і практично значущих. Негативні процеси в суспільстві, що відбуваються останніми роками (нестабільність соціально-економічної обста-новки, зростання промислових катастроф, почастішання військо-вих конфліктів, погіршення демографічної ситуації, забруднення навколишнього середовища і т. ін), призводять до зниження якос-ті психічного здоров'я населення, перш за все – молодого поко-ління.

Особлива увага військовими психологами приділяється своєчасному виявленню психічних розладів і змін, що посідають проміжне положення між психічною нормою і прикордонною психічною патологією. При цьому останніми роками особливий акцент робиться на вивченні передпатологічних (передхворобли-вих) станів.

У цьому відношенні значний інтерес становить вивчення різних форм девіантно-делінквентної, аддиктивної, ауто- і гете-роагресивної поведінки унаслідок їх широкого розповсюдження серед молоді і відповідно серед осіб призовного віку. Об'єднує вищеперелічені форми термін «саморуйнуюча поведінка», який у даний час достатньо широко поширений як у світовій, так і у віт-чизняній психіатрії, а також медичній психології. Разом з тим для ЗС адекватніший термін «відхильна поведінка», що підкреслює «граничний» характер подібних поведінкових порушень. Гранич-ність відхильної поведінки молодих людей виявляється в тому, що ознаки даної поведінки з однаковою підставою можна віднес-ти як до соціальних порушень, так і до порушень психічного здо-ров'я.

Знання офіцерами основних форм відхильної поведінки, а також особливостей їх прояву в умовах військової служби дозво-лить своєчасно виявляти військовослужбовців, що потребують підвищеного контролю з боку командирів, психологів і військо-вих лікарів.

 

1. Поняття і загальна характеристика відхильної

поведінки.

 

Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні впродовж останніх років, призвели до певних психологічних нас-лідків як масового, так і індивідуального характеру. Різке пору-шення звичного стереотипу життя, втрата колишніх і відсутність інших ідеалів, політико-економічна нестабільність суспільства розглядаються як основні причини тих психічних станів, які з психолого-психіатричних позицій позначаються як «криза іден-тичності», «соціально-стресові розлади», «ірраціональна дефор-мація суспільної свідомості». У руслі цього науково-дослідного напряму розвивається і концепція саморуйнуючої (відхильної) поведінки, спочатку орієнтована на підлітковий контингент.

Основними передумовами для створення цієї концепції стали такі широко поширені в нашому суспільстві негативні явища, як нездоровий спосіб життя, зростаючий алкоголізм і нар-команія всіх верств населення, зростання криміногенності, делін-квентна поведінка (включаючи сексуальні девіації), відхід від соціально-конструктивної діяльності, дозвільне проведення часу й ін. У широкому сенсі йдеться про різні види відхильної поведі-нки. При цьому слід зазначити, що впродовж всього життя особа (як у своїх окремих проявах, так і в цілому) зазнає поступальний, поетапний розвиток або ж деградацію, саморуйнування.

Відхильна поведінка розглядається як порушення розвитку особи, при якому разом із завданням фізичного збитку організму відбувається важковідтворювана втрата духовності, падіння мо-ральності, що призводить, зрештою, до дисфункції особи і соціа-льної дезадаптації різного ступеня. В даний час відомий цілий ряд форм поведінки, яка може бути охарактеризоване як відхильна.

 

2. Класифікація відхильної поведінки

 

Диференційований підхід до відхильної поведінки припус-кає її різнопланову оцінку і заснований на багатоосьовому