Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

детальною регламентацією “прав і обов’язків”, виражених характерним повсякденним паразитуванням одних військовослу-жбовців за рахунок інших;

приховуванням ряду фактів порушень статутних правил взаємин практично на всіх рівнях, круговою порукою в підрозді-лах;

невмінням частини офіцерів, прапорщиків і сержантів бо-ротися з порушеннями статутних правил взаємин;

швидкістю відновлення, легкістю видозміни їх там, де вони, здавалося б на перший погляд, були викорінені.

Саме така “спадщина” дісталася ЗС України, які формува-лися, і супроводжує, на жаль, всі етапи їх розбудови, реформу-вання і розвитку.

Більшість фактів насильства серед особового складу викри-вається лише тоді, коли вони пов’язані зі спричиненням тілесних ушкоджень і потерпілі вимушені звернутися до медичних установ за допомогою. Ці небезпечні тенденції викликають невдоволе-ність у суспільстві, формують недовіру до Збройних Сил, ство-рюють перешкоди процесу реформ у військовій сфері, знижують чи зводять нанівець мотивацію військової служби у призовників.

За даними соціологічного дослідження, проведеного у квіт-ні 2000 року Головним управлінням виховної роботи Міністерст-ва оборони України за методичної допомоги військової колегії Верховного Суду України, 49,3% опитаних вказали на те, що під час порушення щодо них статутних правил взаємин поруч знахо-дилися військовослужбовці старших періодів служби. На присут-ність при цьому сержантів посилалися 29,3%, прапорщиків – 14,7%, офіцерів – 6,7%. З іншого боку, кожен п’ятий респондент повідомив, що сам ображав товаришів по службі, і ці факти були відомі військовослужбовцям старших періодів служби (61% ви-падків), сержантам (18,6%), прапорщикам (9%), офіцерам (11,4%). При цьому 44% цих військовослужбовців зізналися, що не були покарані за вчинене. Лише 12% повідомлень потерпілих про факти насильства стали підставою для застосування до вин-них заходів дисциплінарного характеру: за 0,8% повідомленнями потерпілих притягнуто до кримінальної відповідальності, а за 30,3% – все закінчилося простим обговоренням у колективі. Тому 57% повідомлень про застосоване насильство залишилося без будь-якого реагування, а реагування на решту повідомлень не можна визнати задовільним, про що відверто вказали 38% зага-льної кількості опитаних.

Порушення статутних правил взаємин між військовослу-жбовцями – це різноманітні протиправні моральні, фізичні, пси-хологічні та інші форми дій одного військовослужбовця (або гру-пи військовослужбовців) щодо іншого, які здійснюються систе-матично або одноразово із корисних мотивів з метою досягнення певних привілеїв, незаконних пільг, “казарменого комфорту”, задоволення егоїстичних потреб за рахунок інших воїнів або тих, хто не в змозі за себе постояти.

Основними їх різновидами можуть бути:

образи чи насильницькі дії начальника до підлеглих (або навпаки) чи молодшого щодо старшого (або навпаки): словесні образи, погрози застосування сили, завдання тілесних ушкоджень тощо;

зловживання командиром (начальником) своїм службо-вим становищем або перевищення ним своїх повноважень: по-биття, викривлення практики використання дисциплінарної вла-ди, незаконні правові обмеження тощо;

глум воїнів старшого періоду служби над воїнами, як пра-вило, першого періоду служби, а також над воїнами, які мають певні фізичні та інші вади.

Для профілактичної роботи командирів (начальників) слід знати можливі види порушень статутних правил у взаєминах між військовослужбовцями, причини їх виникнення і методи роботи щодо їх профілактики.

Для ефективної профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями командирам (начальникам) слід знати тих військовослужбовців, які можуть бути ображеними. Це, як правило, воїни: 

з адаптаційно-астенічними розладами, які перебували до призову в армію на обліку у нервово-психічних диспансерах; 

з нервово-психічною нестійкістю (вони часто звертаються зі скаргами невротичного характеру або мають схильність до де-віантної поведінки); 

з тяжкими травмами головного мозку, які перенесли до призову до лав Збройних Сил; 

з компенсованими наслідками травматичних уражень нер-вової системи; 

з інфекційними та інтоксикаційними захворюваннями нер-вової системи, які вони перенесли до призову до лав Збройних Сил; 

з деякими соматичними захворюваннями; 

які відстають у навчанні; 

педагогічно занедбані; 

фізично послаблені.

Основними ознаками наявності порушень статутних пра-вил взаємин між військовослужбовцями у підрозділі, як правило, є:

неохайний зовнішній вигляд солдатів першого періоду служби, їх пригнічений психічний стан, відсутність у них окре-мих елементів обмундирування;

замкнутість молодих солдатів;

“добровільне” їх розташування у незручних місцях;

постійна зайнятість молодих солдатів якимись роботами, особливо – у вільний від служби час, під час відпочинку і прове-дення в підрозділі заходів дозвілля;

громадська пасивність, небажання йти у звільнення, клуб;

постійне перебування молодих солдатів у добовому наря-ді у вихідні і святкові дні;

наявність на їх обличчі та тілі ознак побиття, приховуван-ня травм тощо.

Наприклад, основними проявами порушень статутних пра-вил взаємин між військовослужбовцями строкової служби у ви-конанні розпорядку дня можуть бути:

а) на підйомі воїни старшого періоду:

діють у залежності від обставин;

останніми стають у стрій;

коли холодно, вони залишаються у казармі прибиральни-ками, навіть якщо не призначалися напередодні;

коли тепло, вони діють навпаки;

б) на фізичній зарядці воїни старшого періоду:

ухиляються від неї;

ховаються у різних місцях (у клубі, їдальні, підвалі тощо);

займаються демонстративно окремо від підрозділу;

в) після прибуття з зарядки воїни старшого періоду:

повільно застеляють ліжко, якщо це за них не роблять мо-лоді воїни;

повільно йдуть умиватися (часто у натільній білизні), де в умивальнику за кожним із них закріплений свій кран для вмиван-ня;

примушують молодих воїнів