Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

1. Тип відхильної поведінки (загроза життю; збиток для фі-зичного здоров'я; збиток для духовного і етичного розвитку; зби-ток для майбутнього соціального статусу).

2. Рівень дисфункції особи (акцентуація характеру; непси-хотичні розлади особи; психотичні розлади особи).

3. Типи акцентуації характеру (гіпертимний; циклоїдний; емоційнолабільний; сенситивний; психастеничний; шизоїдний; епілептоїдний; істероїдний; нестійкий; конформний).

4. Ступінь соціальної адаптації (стійка адаптація; парціаль-на адаптація; нестійка адаптація; дезадаптація).

Перша вісь служить для визначення типу відхильної пове-дінки. Загроза для життя характерна перш за все у випадках суї-цидальної поведінки, яка включає дії і вчинки, що створюють ві-тальну загрозу (загрозу для життя). Збиток для фізичного здоро-в'я (фізичний збиток організму) варіюється в широких межах від «нездорового способу життя» до самоушкоджень. Збиток для ду-ховного та етичного розвитку виявляється в поведінці, яка не від-повідає загальноприйнятим нормам (делінквентність, сексуальна розбещеність тощо). Збиток для майбутнього соціального статусу характерний для поведінки, яка має інші причини (крім вищепе-релічених) негативного, в соціальному відношенні, розвитку осо-би (наприклад, відмова від продовження навчання по вибраній спеціальності ради комерційної діяльності, яка може принести сьогохвилинну вигоду).

Друга вісь служить для визначення рівня дисфункції особи. Це можуть бути, по-перше, різного виду акцентуації характеру (яскраво виражені домінуючі риси особи) як крайні варіанти норми, а також розлади особи непсихотичного і психотичного рівнів.

Третя вісь відображає особливості відхильної поведінки при різних типах акцентуації характерів. Відхильна поведінка спостерігається при всіх типах акцентуації, але для оцінки ризику розвитку тих або інших його варіантів визначення конкретної акцентуації стає вельми істотним. Так, делінквентність властива нестійким та істероїдним акцентуантам, суїцидальна поведінка — емоційно-лабільним і сенситивним, а аддиктивна — шизоїдним.

Четверта вісь — ступінь соціальної адаптації, визначається рівнем соціального функціонування і ступенем його конструкти-вної спрямованості. Стійка адаптація припускає стійку компенса-цію патологічних проявів і задовільний рівень соціального функ-ціонування протягом декількох років. Парціальна адаптація вияв-ляється залежно від умов існування: добре адаптована особа при зміні життєвого стереотипу може дати «зрив», але при повернен-ні у звичну ситуацію знов демонструє високий адаптивний рі-вень. Нестійка адаптація характеризується періодичним зривом соціального функціонування з незначних приводів і причин. Де-задаптація виявляється у вираженому порушенні соціального фу-нкціонування, що призводить до серйозних конфліктів міжособи-стісного і внутрішньоособистісного характерів.

В окремих випадках відхильна поведінка протягом деякого часу може носити адаптивний характер для даної конкретної си-туації, але все-таки в його основі лежить прагнення до відходу від реальних життєвих проблем, від боротьби особи з негативними явищами соціуму (навколишньої дійсності).

 

3. Основні форми відхильної поведінки

 

Найбільш актуальними формами відхильної поведінки (де-віантної) в умовах військової служби є аддиктивна, аутоагресив-на (суїцидальна) і гетероагресивна поведінка. Поняття аддиктив-ної поведінки означає етап формування алкоголізму і наркоманії і подразумевает наявність ситуативної психічної залежності і «по-шукової активності» відносно алкоголю і різних психоактивних речовин до того, як від них сформувалася фізична залежність.

Аутоагресивна поведінка виявляється в наявності суїцида-льних думок, переживань («задумів»), тенденцій і дій, а для гете-роагресивної поведінки характерні агресивні вислови, погрози і дії, спрямовані на оточуючих.

Таким чином, відхильну поведінку (девіантну) можна ви-значити як систему вчинків (окремих вчинків), що суперечать прийнятим у суспільстві нормам, і психічних процесів, що вияв-ляються у вигляді незбалансованості, адаптаційних механізмів і нездатності до етичного й естетичного контролю за своєю пове-дінкою. На практиці виділяють ряд типів і форм відхильної пове-дінки (девіантної), які будуть представлені нижче.

Типи девіантної поведінки:

1.Делінквентна поведінка — відхильна поведінка з ви-разною антигромадською спрямованістю набуває в крайніх своїх проявах кримінально караний характер.

2.Аддиктивна поведінка — відхильна поведінка з праг-ненням до відходу від реальності за допомогою при-йому психоактивних речовин або надмірною фіксаці-єю на певних видах діяльності.

3.Патохарактерологічна поведінка — відхильна поведі-нка обумовлена патологічними змінами характеру унаслідок дефектів виховання.

4.Психопатологічна поведінка — відхильна поведінка обумовлена психічними розладами.

5.Поведінка на базі гіперздібностей — відхильна пове-дінка супроводжується девіаціями в буденному житті, при особливій обдарованості і навіть геніальності в інших сферах діяльності.

 

Клінічні форми девіантної поведінки:

1.Агресивна поведінка.

2.Аутоагресивна (суїцидальна) поведінка.

3.Зловживання речовинами, що викликають стан зміненої психічної діяльності (алкоголізм, наркоманія і ін.).

4.Порушення харчової поведінки (обжерство, голодуван-ня).

5.Аномалії сексуальної поведінки.

6.Надцінні психологічні захоплення («трудоголізм», спор-тивний, музичний і інший фанатизм, ін.).

7.Надцінні психопатологічні «захоплення» (клептоманія, дромомания (нав'язливе прагнення до бродяжництва) й ін.).

8.Характерологичні і патохарактерологичні реакції (еман-сипації, групування, опозиції й ін.).

9.Комунікативні девіації (аутизация (замкнутість), гіпер-товариськість, конформізм, нарцистична поведінка й ін.).

10.Аморальна поведінка.

11.Неестетична поведінка.

Концепція відхильної поведінки у плані профілактично-кореуючих заходів припускає, разом із медико-психологічними заходами дії, розробку відповідних соціальних програм, побудо-ваних на основі вивчення психологічних особливостей підлітків з різного роду поведінковими девіаціями.

Молодий вік військовослужбовців строкової служби, відомі особливості здоров'я сучасного призовника (недостатній фізич-ний розвиток, низький моральний рівень, формальна установка на військову службу, несприятливі умови виховання тощо), а та-кож тенденція, що продовжується, до зростання суїцидів, делінк-вентності, схильності до зловживання