Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

г) на ранковому огляді: перевіряються, як правило, тільки молоді воїни, їм робляться зауваження. Воїни старшого періоду “пи-льно” за цим слідкують;

ґ) під час приймання їжі воїни старшого періоду:

заходять в їдальню останніми;

примушують молодих воїнів стояти доти, поки вони не ся-дуть;

примушують роздавальника їжі спочатку обслуговувати їх, а тільки потім – молодих;

самі беруть м’ясо, масло, рибу, цукор, і при цьому часто-густо обділяють молодих солдатів;

сідають ближче до вікна, стіни, подалі від командирів;

посилають молодих воїнів за додатковими порціями;

піднімаються із-за столу останніми і, як правило, не при-бирають посуд за собою тощо;

д) у строю воїни старшого періоду:

займають місце в середині строю або позаду;

під час стройового кроку вони тягнуть ногу;

б’ють молодих солдатів по ногах, нирках, ребрах та ін.;

примушують молодих воїнів голосно вітатися з команди-рами і співати на вечірніх прогулянках;

е) на навчальних заняттях воїни старшого періоду:

займають, як правило, останні ряди;

тільки демонстративно виконують нормативи навчальної діяльності;

є) на тактико-спеціальних заняттях і навчаннях воїни стар-шого періоду:

як правило, виконують бойові нормативи без страховки;

виконують нормативи без спеціальних засобів захисту з порушенням форму одягу, про їх виконання не доповідають ко-мандирові;

на марші займають місця старших машин або не знахо-дяться на штатних місцях та ін.;

ж) на вечірній перевірці воїни старшого періоду:

стають у другу шеренгу;

на команду “Струнко”, як правило, не реагують;

відкликаються неохоче, тихим голосом, із затримкою;

часто замість себе примушують відкликатися молодих воїнів;

з) під час відбою воїни старшого періоду служби:

як правило, готуються повільно;

ігнорують команди, гігієнічні процедури;

обмундирування складають і заправляють недбало;

після команди “Відбій” можуть ходити по казармі, продо-вжувати порушувати розпорядок дня; 

лежачи в ліжку, довго розмовляють між собою, заважаю-чи спати іншим тощо. 

Робота щодо профілактики порушень на рівні конкретного військового підрозділу повинна включати:

вдосконалення соціально-побутових умов військової слу-жби, надання військовослужбовцям можливості задовольняти свої матеріальні та духовні потреби легально, законними шляха-ми;

цілеспрямоване формування свідомості і самосвідомості, самодисципліни і самоконтролю у військовослужбовців у процесі військово-професійної соціалізації як засобами виховної роботи, так і в результаті гуманізації військової служби, виключення про-типравних дій командирів;

творче узгодження формальної і неформальної структур військового колективу, подолання протиріч у вимогах до своїх членів, легалізація деяких елементів субкультури військового ко-лективу, творче використання їх у виховній роботі; 

поліпшення медичного та психологічного відбору призо-вників, оптимальна організація їх адаптації до умов військової служби, подолання соціальної ізольованості військовослужбов-ців, створення можливості легально змінити місце служби при нестерпних її умовах, що дозволить виключити самовільне зали-шення частин або самогубство;

спрямування соціальної активності військовослужбовців на творчу навчальну пізнавальну діяльність, самоактуалізацію у бойовій підготовці, спорті, дозвіллі, художній творчості, щоб за їх допомогою зняти соціальну невдоволеність, агресивність;

налагодження каналу зворотного зв’язку в керуванні під-леглими (формування інституту довірених осіб, встановлення телефонів і поштових скриньок довіри тощо);

поширення впливу на поведінку військовослужбовців найбільш референтної для них групи – сім’ї.

Практична діяльність свідчить, що робота з профілактики порушень статутних правил взаємин буде малоефективною, якщо керівний склад недостатньо знає морально-психологічний клімат у військовому підрозділі, наявність та форми проявів порушень військової дисципліни.

Без знання дійсного стану справ із порушеннями статутних правил взаємин можна вести тільки розмови та діяти неконкретно, без зосередження зусиль на проблемах, які потребують негайного вирішення, в першу чергу, у даному підрозділі. Саме через незнан-ня існуючих форм проявів, традицій цього явища, їх натхненників та виконавців робота з попередження в багатьох підрозділах про-водиться поверхово та носить деклараційний характер. При цьому порушники залишаються невиявленими та не несуть відповідаль-ності. Військовослужбовці, до яких застосовуються різноманітні форми фізичного та морального тиску, не вірять у спроможність командирів їх захистити.

Тому першим і важливим етапом діяльності командирів та їх заступників з гуманітарної підготовки з попередження порушень статутних правил взаємин повинно бути досконале вивчення не тільки загальної ситуації та статистики щодо цих проявів, а й кон-кретних даних про їх наявність у військовому підрозділі.

Таким чином, ми з вами бачимо, що наявність нестатутних взаємин у військових колективах – це проблема, що вже досить тривалий час існує у Збройних Силах і потребує наполегливої праці посадових осіб щодо її вирішення. Необхідність проведен-ня детального вивчення процесів, пов’язаних із порушенням ста-тутних правил взаємин, обумовлена також скороченням строків служби військовослужбовців строкової служби, поступовим пе-реходом на контрактну основу комплектування Збройних Сил України, процесами гуманізації і демократизації військового се-редовища, орієнтацією військової політики на стандарти НАТО. 

 

3. Система роботи командирів (начальників) щодо про-філактики порушень статутних взаємин між військовослуж-бовцями

 

Система роботи командирів (начальників) з профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями складається з таких основних напрямів роботи:

- аналізу повсякденної організації життєдіяльності військ;

- вивчення індивідуально-психологічних особливостей військо-вослужбовців та їх діагностика

- вивчення і діагностики взаємин між військовослужбовцями та їх оптимізації;

- вивчення колективних традицій і громадської думки у підрозді-лах та