Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Військовослужбовці, як і люди взагалі, судять один про од-ного на підставі ряду основних ознак: зовнішнього вигляду (статура, зачіска, міміка, одяг і т.п.); характеру мови (що і як говорить); сти-лю спілкування (манера поводити себе); наочно-практичної діяль-ності (що і як робить воїн по службі, у побуті, у процесі розваг то-що).

Зовнішній вигляд, стиль спілкування, поведінка і діяльність відіграють неоднакову роль у формуванні уявлення про воїна у то-варишів по службі. Найбільш цінну і достовірну інформацію можна отримати, оцінюючи результати діяльності воїна, а також сам про-цес досягнення цих результатів, способи діяльності.

Однією із типових помилок у визначенні відношення молодо-го офіцера до товаришів по службі є те, що він переоцінює зна-чення стилю спілкування і зовнішнього вигляду. В цілому це для молодої людини природно. Уміння визначити головне в людині і на основі цього головного сформувати своє відношення до нього приходить з роками, разом із життєвим досвідом.

Треба завжди пам'ятати про те, що сутність людини виявляєть-ся в її справах і вчинках. У зв'язку з цим важливо уміти так будувати свої відносини з товаришами по службі, щоб в їх основі лежали головні, а не другорядні моменти.

Відношення до військовослужбовця з боку оточуючих визна-чається, головним чином, на основі його етичних і ділових якостей. Там, де взаємозалежність воїнів в їх діяльності невелика, взаємини дещо більше залежать від етичних якостей. До таких колективів можна віднести навчальні колективи, зокрема курсантські й офіцер-ські.

У тих військових колективах, де взаємна залежність воїнів в їх діяльності висока, взаємини більше залежать від професійної підго-товленості військовослужбовців. До таких колективів відносяться зміни, що несуть бойове чергування, екіпажі і бойові частини ко-раблів, розрахунки, що спільно експлуатують бойову техніку, й ін.

Характер взаємин у військовому колективі впливає на ефек-тивність індивідуальної діяльності воїнів; якість спільної діяльності членів військового колективу, психічний стан воїнів, їх самопочут-тя; соціально-психологічний клімат у військовому колективі. На перший погляд здається, що чим краще взаємовідношення в колек-тиві, тим вище повинна бути ефективність індивідуальної і спільної діяльності. Проте, як показують дослідження, це не завжди справе-дливо. Поліпшення взаємин у колективі певною мірою сприяє під-вищенню ефективності колективної діяльності. Якщо ж ступінь вза-ємних симпатій перевищує цей рівень, то може спостерігатися зво-ротний процес: ефективність спільної діяльності почне падати. Це можна пояснити наступним.

Перш за все, наявність у колективі комфортних (у психоло-гічному сенсі) відносин швидше за все можлива тоді, коли у бага-тьох воїнів цього колективу переважаючою мотивацією є мотивація «на взаємини». Цей тип мотивації сам по собі сприяє досягненню високої якості діяльності. Крім того, якщо в колективі досягнуті ду-же добрі взаємини, то їх збереження може мати для військовослуж-бовця самостійну цінність. Прекрасні взаємини формуються дуже складно. Також важко ними і пожертвувати, навіть там, де цього вимагають інтереси справи.

Тому вдосконалення взаємин у військовому колективі не є са-моціллю. Це лише засіб підвищення якості діяльності колективу, поліпшення умов служби воїнів. Заради добрих взаємин не варто же-ртвувати головним: інтересами бойової готовності, якістю бойової підготовки, дотриманням норм моралі і моральності.

 

2. Психологічні аспекти порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями

 До порушень статутних правил взаємин між військовос-лужбовцями  строкової служби відносять глумління і знущання одних над іншими (мається фізична і моральна образа), які пере-важно здійснюються щодо воїнів першого періоду служби. Таке знущання називається “дідівщиною”. Глум і знущання – це зле висміювання чого-небудь, образа, конкретний образливий вчи-нок. До 1958 року цими поняттями характеризували викривлення дисциплінарної практики. Потім, до 1976 року, так визначалися відповідні дії будь-яких категорій військовослужбовців. Тільки в подальшому глумами і знущаннями стали називатися переважно конфлікти між військовослужбовцями різних періодів служби. Поряд із ними, на початку 60-х років ХХ ст. почали з’являтися нові поняття – “недотримання статутних правил стосунків з під-леглими” (1967), “нестатутні дії офіцерів” (1969). Згодом ці по-няття поширилися на інші категорії військовослужбовців. З’явилися фрази: “неправильні взаємини військовослужбовців старшого періоду служби і молодих воїнів” (1965), “знущання над молодими воїнами, як антистатутні, антигромадські дії відс-талих елементів” (1970), а з 1976 року – “нестатутні взаємини військовослужбовців старшого періоду служби і молодих солда-тів”. 

У 1983 році до порушень статутних правил взаємин були знову віднесені викривлення дисциплінарної практики офіцера-ми. З 1987 року з’явилася тенденція зводити їх до знущань над товаришами по службі. З кінця 1988 року порушення статутних правил взаємин все частіше стали ототожнюватися з “дідівщи-ною”.

На початку 90-х років ХХ ст. порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями характеризувалися такими рисами:

стійкою системою поглядів, що виражалася свого роду ідеологією “нестатутних взаємин”, яку, практично, підтримує пе-реважна більшість військовослужбовців строкової служби (при-зовники евентуально очікують посягання на них і, коли зіштов-хуються з ним, терплять, потім самі нерідко стають кривдника-ми), що